Діоклетіан хотів знищити Христову Церкву, тож жорстоко переслідував усіх християн, наказував безжально катувати їх, страчувати, палити помешкання, грабувати майно. Ті ж змушені були втікати у найвіддаленіші місця, інформують ”Вікна”.
Коли Гордій доволі надивився на такі тортури та знущання, то скинув свій військовий пояс, полишив службу і добровільно подався у пустелю, наче сам собі влаштував заслання.
Цитуємо отця Андрія Труха: «Пішов у пустелю, а очистивши свої очі, вуха й серце від гріха, почав у роздумі вільно оглядати Бога, що сам дав розкаяному сотникові пізнання великих таїнств. Коли добре пізнав марноту людського життя, тоді постом, чуванням і молитвою приготувався, як добрий Христовий борець, на великий святий бій, що чекав його у недалекій будучині».
За Божим натхненням Гордій задумав виступити у язичницькій святині, коли будуть вшановувати бога Марса, і закликати всіх до віри у Христа. Він справді виступив, і його слова навернули багатьох язичників до християнства. Серед них були і ті, хто колись ніс військову службу під началом Гордія. Вони радо обняли свого побратима.
Однак ті слова справили негативне враження на суддю, і він наказав піддати Гордія жорстоким тортурам, які святець мужньо переносив. Його друзі плакали. Та Гордій звернувся до них з такою промовою:
— Не плачте наді мною, а над собою плачте, хто ще не увірував у Христа; плачте над тими, хто заслуговує вічного пекельного вогню.
Після цих слів Гордій перехрестився і зі спокійним обличчям поклав голову під сокиру. Він загинув мученицькою смертю у 304 році.
У народі цей день отримав назву Гордіїв. До Гордія гурти колядників, які колядували на церкву, намагалися обійти все поселення. Бо невдовзі – Водохреща, а там вже священики будуть здійснювати обходи і окроплювати помешкання свяченою йорданською водою.
Хоча в Україні колядують аж до Стрітення.