Оксана Кваснишин

Благо


Екслюзивні спогади про похорон Івасюка: “Жодної квітки у Львові було не знайти, усі вони там — біля Володі”. ФОТО

Попереду траурної процесії у національному строї йшла із портретом Івасюка донька відомого львівського художника Володимира Патика | Фото: Mykhajlo Masliy


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Екслюзивні спогади про похорон Івасюка: “Жодної квітки у Львові було не знайти, усі вони там — біля Володі”. ФОТО

Дата публікації: 2017.05.19 | Коментарів: 0 | 139

Травень 1979 року назавжди ввійшов у історію України місяцем скорботи, туги за Володимиром Івасюком, який попрощався із життям у 30-річному віці. Молодий обдарований композитор, поет у 1970-их роках спромігся однією лише піснею змусити республіки Радянського Союзу розуміти українську мову.

Цікавими світлинами і спогадами про похорон Володимира Івасюка сьогодні у соцмережі Facebook поділився відомий український журналіст Михайло Маслій, передають "Вікна".  

Львів прощався зі своїм улюбленцем, якого шанували всі: і малі, і сивочолі. Народ ховав свого співця, який чесно і віддано служив йому. Це була небачена у ті роки процесія, фактично непокора радянській владі, правоохоронцям, суду. Це була відповідь на всі наклепи, нашіптування, побажання й рекомендації партійно-владної верхівки, залякування судових органів не йти на похорон «самогубця». Давалися ж ці вказівки під загрозою відрахування з вузу чи звільнення з роботи. У львівських вишах саме цього дня призначили комсомольські збори з обов’язковою явкою.

Ніхто не вірив, що Володиммир Івасюк скоїв самогубство:

"У версію самогубства, яку переконливо намагалося довести кадебістське і комуністично-прокурорське радянське «правосуддя», ніхто не повірив. Пошепки усі казали — вбили…"

На похорон прийшли тисячі-тисячі львів’ян, а також приїжджі з сіл та з інших областей, їх було приблизно п’ятдесят тисяч. Серед них і студенти, зокрема й Львівської консерваторії, де навчався Володя. Якщо приїжджі були з жалобними вінками в руках, то водії львівських таксі запитували, для кого призначені їхні вінки. Коли прибульці називали ім’я Володимира Івасюка, то їм відчиняли дверцята і везли безкоштовно, не брали грошей.

"Жодної квітки у Львові було не знайти, усі вони там — біля Володі, останні живі квіти його останньої весни".

"Коли труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником, винесли з помешкання, її хотіли встановити у довжелезну машину, яку надала консерваторія. Скандування сотень голосів: «На руки! На руки! Нести!!!» — не дозволило цього. Труна тихо пливла на раменах студентів Львівської консерваторії до Личаківського цвинтаря, і злива квітів не лише летіла на дубове віко, а й встеляла останній земний зелений шлях великого українця".

Попереду траурної процесії у національному строї йшла і несла у руках портрет Володі в миртовім вінку донька відомого львівського художника Володимира Патика, студентка медінституту Оксана. Лише через 38 років, у травні 2017-го вона дасть своє перше ексклюзивне інтерв’ю, повний текст якого можна побачити тут.

Як з'ясувалося, на похороні всі чекали Софію Ротару. Похорон затримувався... Родина та близькі покійного сподівалися, що саме Софія піде на чолі траурної процесії і понесе Володин портрет. 

У той час артистка з ансамблем «Червона рута» перебувала у гастрольному турі на Далекому Сході, а скасувати концерти було рівнозначно зраді Батьківщини. Тоді Ротару вирішила, що співатиме лише Івасюкові пісні, а глядачі, як один, уставали зі своїх місць і стоячи слухали їх... У Львові цього не знали...

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: