Дональд Туск наголосив: "Хто готовий продати Україну — продає майбутнє Європи" 19 грудня Президент Європейської ради Дональд Туск виступив українською мовою у Верховній Раді з промовою, присвяченою 5-й річниці Майдану, інформують "Вікна".
Цю промову вже назвали видатною. Дональд Туск наголосив:
"Хто готовий продати Україну — продає майбутнє Європи.
Не випадково, що часто ті політики, які ставлять під сумнів європейську інтеграцію, вдаються до того, що ставлять під сумнів і цілісність України.
Скажи, що думаєш про Україну, і я знатиму, що думаєш про Європу".
Під час виступу він зачитав вірш львівської поетеси Галини Крук, присвячений Майдану:
Усі ми, Європо, так глибоко стурбовані, що деякі навіть убиті.
Чисть частіше Ютюби,
щоб тутешня жорстокість не разила твоїх громадян.
Деякі з наших ніколи тебе не побачать на власні очі.
В тебе теж щось із зором, Європо,
ти вперто не бачиш вибитих їхніх очей і вогнепальних ран.
Деякі більше не зможуть, Європо, не гнівайся,
навіть руки тобі дати (хіба що протези!),
навіть торкнутись культури твоєї минулих віків.
Сторожи свої межі, Європо,
щоб тебе не торкнулося раптом, прислухайся, на всякий пожежний,
чи ми кричимо ще від ударів прикладів, армійських чобіт і кийків.
Але багато з нас почули ваш крик, вслухалися в це волання і зрозуміли.
Навіть якщо у декого це забрало багато часу.
Авторка була вражена таким вибором політика і так у соцмережі прокоментувала цю подію:
"Якби моїй покійній бабусі колись сказали, що одного дня мій вірш у Верховній Раді читатиме президент Європарламенту, поляк, та ще й українською мовою — то вона б не повірила. Шкода, що з нагоди такої сумної річниці, але для мене насправді це велика честь. А для моєї бабусі було б іще свідченням того, як сильно змінився світ.
Я пригадую, як цей вірш тоді писався, це навіть не вірш, а крик болю, намагання привернути увагу світу до того, що відбувалося тоді на Майдані, до цих перших смертей, розпач від того, що цивілізований світ виявився неготовим захищати базові демократичні свободи й цінності. Тоді багато моїх друзів-поетів з різних країн відгукнулися на цей текст і переклали його своїми мовами. І він емоційно пояснював людям в інших країнах, що у нас тоді відбувалося. Для мене це доказ того, що поезія теж може свідчити, хай навіть публіцистично та емоційно, але свідчити".