«Я нічого не маю проти людей, які заробляють гроші на своїх книгах; я сам так заробляю на життя. Але подивіться, що відбувається зараз. Закон «Про протидію онлайн-піратству» може зруйнувати Інтернет. Це реальна загроза не тільки для американців, але і для всіх нас, так як закон – в разі схвалення – вплине на всю планету», – написав письменник у своєму блозі, повідомляє internetua.
«Що я відчуваю з цього приводу? Як автор, я повинен захищати свою «інтелектуальну власність». Але я не роблю цього. Пірати всіх країн, об’єднуйтеся, і захоплюйте все, що я коли-небудь написав!», – закликав автор.
Як зауважує Паоло Коельо, чим частіше ми чуємо пісню по радіо, тим більше хочемо купити компакт-диск. Те ж саме з літературою. Чим більше люди «крадуть» книги, тим краще. Якщо їм сподобався початок, вони наступного дня куплять книгу, тому що немає нічого більш втомливого, ніж читання книг з екрана комп’ютера.
«Видавнича індустрія скаже: письменники не виживуть, якщо не будуть оплачуватися», – пише автор. І наводить приклад: «У 1999 році, коли я був вперше опублікований в Росії (накладом 3 тис. примірників), країна страждала від жорсткої нестачі паперу. Випадково я виявив піратське видання «Алхіміка» і розмістив його на своєму сайті. Через рік, коли криза в Росії закінчилась, я продав 10 тис. копій друкованого видання. До 2002 року – продав мільйон книг у Росії, а до цього часу – 12 млн».
Коельо згадує, що коли він подорожував Росією, то зустрів кілька людей, які сказали, що вони вперше познайомилися з його творчістю, прочитавши «піратське» видання, яке Коельо розмістив у себе на сайті.
«Сьогодні у мене є сайт «Піратський Коельо», де даю посилання на будь-які свої книги, розміщені на піратських файлообмінниках. І мої продажі продовжують зростати – близько 140 млн копій по всьому світу», – зазначає письменник.
«Піратство» може виступати в якості передмови до роботи автора. Якщо вам сподобалася його або її ідея, то ви захочете мати її в своєму будинку. Гарна ідея не потребує захисту. Решта – це або жадібність, або невігластво», – підсумовує Коельо.
Ватикан: коли час зупинився