Польські діти несуть у кошику на посвяту шоколадного зайчика «У час пасхального трідіуму, перед Великоднем, тобто у четвер, п’ятницю та суботу, — розповідає польський етнограф Анна Гожчинська, — у католицьких храмах замовкають органи, не дзвонять у дзвони. У п’ятницю закладають символічну «темницю» — гріб Ісуса, біля якого сидять люди цілу ніч. Посвячення Великоднього кошика відбувається, як правило, у суботу. Вона є запорукою достатку у кожній родині протягом року. До кошика кладуть хліб, масло, олію, ковбасу, перець, солодощі та писанки, пасхальну овечку. Останню, на відміну від українців, роблять не з тіста, а з цукру та посипають або шоколадом, або корицею, або різними харчовими барвниками».
А польські діти несуть у кошику на посвяту шоколадного зайчика. Згодом, повернувшись додому після Літургії,малеча ще шукала по саду подарунки від пасхального Зайчика.
Перший понеділок після Великодня називається «Сьмігус-дингус». У цей день відбувається символічне биття вербовими гілками, як у нас на Вербну неділю. Люди бажають навзаєм щастя, здоров’я, смачного яйця та мокрого «дингуса», тобто відкупляння від повторного обливання — писанками: аби повторно нікого не облили, дівчата відкупляються писанками
«Ці звичаї залишилися ще з дохристиянських часів, — продовжує Анна Гожчинська. — Вони символізують радість закінчення зими та вибивання усього поганого із тіла та очищення водою від злих помислів, думок та хвороб. Ще кілька десятиліть тому такі звичаї були особливо важливі для молодих дівчат. Та панна, яку не облили й не «побили» дуже ображалася на своїх подруг та хлопців. Це був своєрідний бойкот та зневага за погану поведінку або довгий язик і брехню».
Колись бувало у післявеликодний понеділок об’їжджали кінними процесіями поля та символічно скроплювали їх свяченою водою. Це було запорукою доброго врожаю та охороною перед градом.