Карта бідності. Фото з сайту wikipedia.org Подорожі по нетрях: злидні, яка перестали прикриватися
18-річний індійський юнак Джамаль успішно грає в шоу “Хто хоче стати мільйонером», близький до виграшу $ 400 тисяч ... але замість цього його арештовує поліція за підозрою в шахрайстві. Викликає сумнів здатність хлопця з вулиці правильно відповідати на непрості запитання. Пояснюючи свої пізнання, Джамаль розповідає про особливості свого життя в нетрях Мумбаї... Це популярний фільм «Мільйонер з нетрів» британського режисера Денні Бойла, що вийшов в 2008-му році і отримав вісім премій «Оскар». Кінокартина стала одним з основних двигунів розвитку туризму нетрів. Особливо допомогла привернути увагу туристів різних країн до жебраків Мумбаї (Бомбея) — найбільших нетрів Азії. Тепер Індія - один зі світових центрів туризму нетрів.
«Зворотній бік міст»
Нетряний туризм (слам-туризм, пуризм, біднякізм) з’явився ще в другій половині XIX століття в глухих районах Лондона і Нью-Йорка. Туристом по нетрищах в якійсь мірі можна вважати Джека Лондона, який в 1902 році кілька тижнів жив і працював на «лондонському дні», а потім написав збірку нарисів «Люди безодні».
Але розквіт популярності у світі цього туристичного напрямку припадає вже на наш час. Мандрівники на власні очі знайомляться з «виворотом міст»: з життям у крихітних халупах, де тулиться безліч людей, де немає води, світла, каналізації, де готують на примусі і харчуються недоїдками, де антисанітарія, де обірвані діти риються в купах сміття, де чад, сморід і високі шанси бути пограбованим...
У Бразилії - тури по фавелах (найбідніших районах), де проживає близько 65 млн. осіб, почалися наприкінці 1990-х рр.. І тут свою велику роль в популяризації слам-туризму теж зіграв відомий фільм - «Місто Бога», який з’явився у 2002 році і розповідає про людей і події у фавелах Ріо-де-Жанейро. Сьогодні безліч туристів приїжджає подивитися на жебрацькі квартали Ріо і Сан-Паулу. Інтенсивно розвивається трущоби туризм також у найбільших африканських нетрях в Найробі (Кенія), в Йоганнесбурзі (ПАР), в Мексиці, Бангладеш, Намібії, Камбоджі, Пакистані ...
У пуризму як специфічного різновиду туризму є свій звід правил. Екскурсії, як правило, пішохідні, з невеликими групами туристів (людина 5-10). Самостійні прогулянки по «територіям будинків» становлять небезпеку. Спокійніше оглядати околиці у супроводі гідів. У цій ролі часто виступають самі жебраки і бездомні. Вони прекрасно знайомі з «рельєфом місцевості», що йдуть з ними мандрівників не кривдять «нетряні» хулігани. Потрібна обережність з фотографуванням. Далеко не всім може сподобатися посилена увага до їх побуті, фотоапарат може спровокувати невдоволення і агресію мешканців нетрів. Багато компаній, що проводять реаліті-тури, взагалі забороняють відео-та фотозйомку без дозволу місцевих жителів. Також краще не демонструвати дорогі прикраси, залишити їх у готелі.
«Узбіччя життя» можна споглядати не тільки в країнах третього світу, але і в Європі, США, Австралії. У Лондоні, Празі, Амстердамі впевнено проведуть по нетрів стежках вчорашні бродяги. З минулого року для роботи екскурсоводами стали використовувати бездомних в Барселоні. Люди, для яких будинок - усе місто, нерідко знають його злачні місця й потаємні провулки краще за багатьох гідів. І вже точно ніхто краще їх не розповість, як можна вижити, снідаючи недоїдками зі сміттєвих контейнерів і ночуючи на лавці. А в Гетеборзі за невелику плату і самому можна переночувати в спальному мішку на лавці в парку або в покинутій будівлі, по сусідству з місцевими бездомними.
У Чикаго можна вирушити на автобусну екскурсію по «чорних кварталах» - найбіднішим у «місті вітрів». Багато місцевих - без даху над головою; безробіття вдвічі вище, ніж у середньому по США. У Нью-Йорку до послуг туристів «соціально відчужені» Східний Гарлем і Бронкс з високими рівнями безробіття та злочинності.
Світ очима мешканців вулиці
Для одних слам-туризм — це можливість переглянути своє ставлення до життя, поглянути на світ очима мешканців вулиці, зрозуміти, що комусь живеться набагато важче, порадіти, що вони живуть іншим життям. У інших - це цікавість, інтерес до незвіданого, у третіх результат втоми від музеїв і пляжів і бажання нових відчуттів.
Слам-туристичні екскурсії, як правило, досить недорогі - від $ 5 до $ 20. Нерідко частина цих грошей передається в благодійні фонди та йде на поліпшення умов життя жебраків, їх навчання у громадських центрах або школах. Наприклад, у Лондоні екскурсія коштує 8-10 фунтів, 80% суми отримує бездомний гід, а 20% надходить в волонтерську організацію, яка допомагає бездомним купувати одяг та інші речі. У Мексиці є безкоштовні тури. Мандрівники натомість привозять жебракам бутерброди і пляшки питної води.
Трущоби туризм активно розвивається, але не припиняються дискусії про його етичності, ставлення до нього явно неоднозначне. Противники пуризму кажуть, що він оголює злидні, знедолені люди стають видовищем, розвагою, спостереження чужих людей за їх побутом викликає у них дискомфорт. Прихильники відзначають важливість взаєморозуміння між туристами та мешканцями халуп. Для населення нетрів — це можливість отримати допомогу, заробіток, для мандрівників — надати моральну і матеріальну підтримку біднякам. Часи, коли соромилися відкривати перед туристами свою убогість, в багатьох країнах залишилися в минулому.