Після відходу зі сцени Галини Уланової в 1960 році Плісецька стала примою балету Большого театру | Фото: zateevo.ru Балерина померла від важкого серцевого нападу. Лікарі боролися за її життя, але не змогли врятувати.
Народилася 20 листопада 1925 року в Москві у відомій єврейській сім’ї Михайла Еммануїловича Плісецького і Рахілі Михайлівни Мессерер. Ходила до школи на Шпіцбергені, де її батько працював інженером «Арктиквігулля», потім був призначений генеральним консулом СРСР. У 1938 році його розстріляли під час сталінської чистки (під час Хрущовської відлиги — реабілітований), а мати, актриса німого кіно, була депортована до Казахстану в Акмолінський табір дружин зрадників Батьківщини. У зв’язку з цим Майю удочерила тітка по материнській лінії, балерина Суламіфь Мессерер. В 1943 р. Майя закінчила Московське хореографічне училище (педагоги Єлизавета Павлівна Гердт та М. М. Леонтьєва).
У пластиці Майї Плісецької танцювальне мистецтво досягає високої гармонії. Найвидатніші партії: Одетта — Оділлія в «Лебединому озері», Аврора в «Сплячій красуні» (1961), Господиня мідної гори в «Кам’яній квітці» Прокоф’єва, Раймонда в однойменному балеті Олександра Глазунова. В 1959 Плісецькій присвоєно звання Народної артистки СРСР.
1958 року вийшла заміж за композитора Родіона Щедріна.
Після відходу зі сцени Галини Уланової в 1960 році Плісецька стала примою балету Большого театру. У радянській телеверсії «Анни Кареніної» вона зіграла княгиню Тверську. У 1971 році Родіон Щедрін написав балет на ту ж тему, де Плісецька танцювала головну партію і вперше спробувала свої сили в якості хореографа. У 1961 Плісецька бере участь у балеті «Легенда про любов» в Баку, написану відомим азербайджанським композитором Аріфов Меліковим. Спеціально для Плісецької кубинський балетмейстер Альберто Алонсо поставив балет «Кармен-сюїта». Іншими хореографами, які створювали для неї балети, були Юрій Григорович, Ролан Петі, Моріс Бежар.
У 1980-х роках Плісецька та Щедрін проводили багато часу за кордоном, де вона працювала художнім керівником Римського театру опери та балету, а також Іспанського національного балету в Мадриді. У віці 65 років вона залишила творчість, покинувши Великий театр в якості солістки. На день свого 70-річчя вона дебютувала в спеціально написаний для неї номері Бежара під назвою «Аве Майя». З 1994 вона є головою щорічних міжнародних балетних змагань, що носять ім’я «Майя». Лауреат Імператорської Премії Японії (2006).
Нагороди та звання:
Герой Соціалістичної Праці: 1985
Орден Леніна: 1967, 1976, 1985
Заслужена артистка РРФСР: 1951
Народна артистка РРФСР: 1956
Народна артистка СРСР: 1959
Ленінська премія: 1964
Золота медаль Парижа: 1977
Орден Почесного Легіону: 1986
Орден Ізабелли Католички: 1991
Орден «За заслуги перед Литвою»: 2003
Орден Вранішнього Сонця ІІІ ступеня: 2011
Доктор Сорбонни: 1985
Премія Тріумф: 2000
Премія Принца Астурійського: 2005
Премія Анни Павлової Паризької академії танцю: 1962
Почесний професор МДУ: 1993
Почесний доктор Угорської академії танцю: 2008
Повний кавалер Ордена «За заслуги перед Вітчизною»
