загрузка...

Польські активісти виступили за відновлення зруйнованих українських могил

Польські активісти звернулися із закликом проти знищення українських місць пам’яті та проти агресії щодо українців | Фото: Катерина Комар-Мацинська, Петро Тима


Польські активісти виступили за відновлення зруйнованих українських могил

Дата публікації: 2019.11.06 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

3 листопада на сході Польщі в селах, де колись проживали українці, — в Монастирі та Верхраті, польські активісти та представники інтелігенції провели ацію на цвинтарях.

Близько двадцяти учасників, серед яких Данута Куронь, Ізабела Хруслінська, Рафал Сушек, звернулися з закликом проти знищення українських місць пам’яті та проти агресії щодо українців. Вони повісили на хрести вишивані рушники. На подію запросили українців з Польщі та України, вихідців з Любачівщини і Надсяння, грекокатолицького священика отця Івана Тарапатського і римокатолицького — отця Томаша Достатнього. Саме на початку листопада в Польщі відзначають День всіх святих — люди відвідують цвинтарі, запалюють на могилах свічки, пише "Наше слово".

Публікуємо текст звернення:

Спільний заклик польських громадянських середовищ — голос пам’яті

"Сьогодні на українських могилах звучить голос пам’яті — заклик представників різних громадянських спільнот у Польщі. Ми проголошуємо його, стоячи біля українських могил, які були зруйновані та осквернені у попередні роки руками польських націоналістів, і які до сьогодні не відбудували. Ми зустрічаємося 3 листопада 2019 року на кладовищі у селі Верхрата, а також у виселеному та знищеному в 1945 році українському селі Монастир у ґміні Горинець. Вибір дня для зустрічі біля українських могил невипадковий — таким чином ми нагадуємо про багатовікову традицію, що існувала на польських землях: перші дні листопада наповнені пам’яттю про померлих, незалежно від віросповідання та національності. Пам’яттю, яку несуть живі люди, об’єднані у культурній спільноті, історичному досвіді та пошані до предків.

Наша присутність на обох цих кладовищах — символічна. Саме тут, три роки тому, у жовтні 2016 року, ми публічно прочитали «Заклик з Верхрати» — звернення, підписане десятками представників польської інтелігенції, художників, громадських активістів. Це був голос протесту проти знищення українських місць пам’яті та проти агресії щодо українців, яка поширювалася у Польщі. З 2014 року — який став також початком російської агресії в Криму та на Донбасі — виразним її проявом у Польщі стало посилення активності кремлівської пропаганди й антиукраїнські провокації. У країні були осквернені, часто неодноразово, вісім українських об’єктів, хрестів, пам’ятників, могил. У тому числі ті, котрі — як-от поховання на військовому кладовищі в Пикуличах чи могила в Монастирі — були встановлені державною інституцією, Радою збереження пам'яті про боротьбу та мучеництво. Попри те, що з часу окремих провокацій та вандалізму минуло 4-5 років, центральна влада Республіки Польща, Міністерство культури та національної спадщини, Інститут національної пам’яті чи будь-які інші органи, відповідальні за захист місць пам’яті, не вжили жодних заходів, аби виправити заподіяне зло. Не було також розмов з польськими громадянами української національності, аби в дусі порозуміння та співпраці вирішити питання так званих «нелегальних» пам’яток. Більше того, в жодному з випадків правоохоронні органи не встановили — часто навіть попри наявність речових доказів — виконавців цих провокаційних і, по суті, антихристиянських вчинків, справи не дійшли до суду. У середовищі української меншини –—громадян Республіки Польщі української національності — посилюється відчуття загрози, викликаної етнічною ненавистю. Це відчуття стає цілком зрозумілим, якщо взяти до уваги, що кількість актів агресії щодо «інших», у тому числі — щодо українців, за останні 4 роки в Польщі різко зросла.

У той же час ми спостерігаємо небезпечний розвиток ситуації у політичному вимірі: питання українських могил та пам’ятників, зруйнованих у Польщі, вплетене у міжнародні суперечки обох держав. Тим самим польських громадян української національності позбавляють права брати участь у дискусії про їхню історичну спадщину в статусі партнерів, їх роблять заручниками польської зовнішньої політики. Деякі можновладці та державні чиновники вирішили зміцнити свою політичну позицію, намагаючись залякати українську меншину. У ганебній кампанії вони не цуралися публічного цькування активістів української спільноти, наклепів та маніпулювання історичними фактами. Ці дії заслуговують на осуд ще й тому, що ініціатором антиукраїнської кампанії після урочистих заходів біля могил жертв воєнного злочину селі Сагринь був воєвода — тобто службовець, що представляє польську державу. Саме тому сьогодні, 3 листопада 2019 року, знову має прозвучати голос небайдужих громадян Республіки Польща, адже йдеться про фундаментальну справу — право кожної людини на гідне поховання. Зруйновані, осквернені та залишені без інституційної опіки могили та пам’ятники у Верхраті, Вербиці, Молодичі, Білостоку біля Лісека та Монастирі є болісним доказом відсутності елементарної чуйності та доброї волі структур польської держави. Цей факт, як і самі акти вандалізму на українських похованнях, ображає та ранить усіх свідомих громадян нашої країни — поляків та українців — однаковою мірою. А там, де держави інституції відмовляються від своїх обов’язків, покладених на них суспільним договором, свідомі громадяни — ті, що творять Республіку Польща — мають не лише конституційне право, а й моральний обов’язок взяти на себе безпосередню роль господаря закинутого місця та хранителя небажаної пам’яті. Так робимо й ми, повторюючи сьогодні слова «Заклику з Верхрати» від жовтня 2016 року, які досі залишаються актуальними:

«Закликаємо: ми не будемо миритися зі знищенням могил, кладовищ та пам’ятників! Ми знаємо, що вони часто пов’язані з важким минулим. У Польщі є місця пам’яті з часів поділів країни, повстань, двох світових воєн. Є могили німецькі, російські, шведські, українські. А польська традиція — це пошана до померлих! Нехай вони спочивають спокійно.

[…] ми закликаємо: опам’ятаймося! Байдужість, як і мова ненависті, повні агресії написи на будинках, руйнування надгробків, напади на учасників процесії, людей, що моляться на могилах предків — знищують наш спільний дім. Вони отруюють думки наших дітей. Вони призводять до пожежі, з якої ніхто не вийде уцілілим.

Ми закликаємо вас, нас усіх, стоячи біля зруйнованих могил сіл Верхрата та Монастир. Давайте будемо чинити так, щоби потім нам не довелося стояти на могилах людей, які будуть гинути, бо буде вже занадто пізно, аби цьому запобігти».

Ми додаємо звернення: давайте вшануємо українські могили та цвинтарі, заново встановимо знищені хрести, відновимо розбиті таблиці з прізвищами тих, хто загинув понад 70 років тому! Зробімо це з думкою про нас — тих, хто живе сьогодні, і задля наступних поколінь! Нехай наші дії будуть — як заклики з 2016 року і наше нинішнє звернення — знаком усвідомлення культурної та історичної спільності, а також — спільності, якій загрожує агресивний націоналізм, проти якого ми рішуче виступаємо. Нехай це стане відновленням побудованої на взаємоповазі та піклуванні про загальне благо Спільної Справи — Rzeczy Pospolitej”.

Верхрата і Монастир, 3 листопада 2019 року.

Фото – Катерина Комар-Мацинська та з фейсбуку Петра Тими.

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: