загрузка...

Тріщини на горизонті

Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Тріщини на горизонті

Дата публікації: 2017.11.09 | Коментарів: 0

Безпека і чистота громадського транспорту — чия це відповідальність?

Таке враження, що деякі автобуси (більшість?) у нас давно списані як металобрухт, але іноді їх витягують з тої списаної купи, ніби хочуть перевірити: "Ану, чи ще їде". І воно їде. Оте, спроектоване за принципом "вам зручно? - так - значить, треба переробити". Оте, до того ж, куце, незручне, де, якщо стоїш, то треба згинатись нижче пупа, аби подивитись у вікно, а якщо сидиш, то пильнуєш, щоб хтось зненацька не зігнувся, бо ніколи не знаєш в таких випадках, що опиниться перед твоїм носом: чиєсь обличчя чи чиїсь сідниці. 

Проблема належного санітарного утримання такого металобрухту, звісно, відпадає сама собою: яка різниця, чисте сидіння, чи ні, якщо у двигуні "щось стукає". Зрештою, належне санітарне утримання громадського транспорту - тема печальна узагалі.

Дивишся на ті тріщини на "лобовусі", на зашкарублі від бруду сидіння і штори - до якого розколеного горизонту прямує цей автобус? Невже це не заважає водію і пасажирам? Чому в нас увесь горизонт має піти тріщинами, щоб почали дбати за безпеку?

Чому у нас досі курсує металобрухт - навіть міжміський? Мабуть, є попит. А іноді - немає вибору, бо "той автобус не приїхав - нині свято" є цілковито прийнятним в народі. І байдуже, що квитки хтось міг придбати заздалегідь, що комусь кудись обов'язково треба встигнути.

"Шеф, вспіваєм?" Вспіваєм. Акурат на 132-е місце в рейтингу країн за рівнем щастя.

#металобрухт #транспорт  #громадський_транспорт #санітарія  #антисанітарія #рівень_життя 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: