Між суспільствами Західної та Східної Європи існують фундаментальні відмінності, котрі заважають будівництву спільного ДОМУ: від ФАРУ (Португалія) до ТАГАНРОГУ (колись – Україна). Веду мову саме про світоглядні цінності. Без усвідомлення суттєвої різниці та наступної універсалізації моральних стандартів для усіх європейців реальне об’єднання буде залишатись мрією.
Отже, чим наша Європа різниться від західної частини континенту?
1. Східна Європа демонструє прихильність до ортодоксального християнства.
В суспільстві відсутнє безумовне, толерантне ставлення до гомосексуальних шлюбів та дозволу одностатевим парам виховувати дітей в їхніх родинах. Спроба католицької Польщі внести до преамбули «Європейської Конституції» норму про об’єднання країн виключно на основі християнських цінностей не була підтримана західними партнерами. Нині в кожній західноєвропейській столиці є цілі «мусульманські райони», куди поліція боїться потрапляти.
2. Культ традиційної родини, як противаги західному індивідуалізму.
В Східній Європі традиційною є сім’я, де батько заробляє більше, аніж мати. Жінкам важче робити кар’єру, ніж чоловікам. Тому «східні» жінки більш залежні від власних чоловіків. Особливо, коли пані не працюють, а ведуть хатнє господарство та виховують дітей пана. На ринку праці від гендерної нерівності більше страждають жінки. Але після розлучення частіше порушуються права чоловіків. Адже суди Східної Європи в 90 % з 100 залишають дітей з мамою, а не з татом.
3. Історія колоніальних завоювань.
Західні європейці володіли колоніями в Африці, Америці, Азії. Нині «почуття вини» змушує їх потерпати від хвиль неконтрольованої міграції з власних колишніх колоній. В історичному досвіді східних європейців немає колоніальних завоювань та комплексів імперських націй. Вище мовлене не стосується росіян - «несправжніх» слов’ян та доволі умовних європейців, що колонізували Сибір, Північ, Далекий Схід.
Західні європейці дали африканцям писемність, медицину, моногамію, побутові зручності. Аналогічно росіяни принесли писемність народам Півночі, котрі в культурному розвитку знаходились нижче колонізаторів. Але в окупації московитами східних європейців немає жодної позитивної місії. Позаяк уся Східна Європа завжди знаходилась на більш високому рівні розвитку, аніж імперська Росія (Московське князівство).
4. Свіже тоталітарне минуле, нав’язане окупованим націям російською імперією (СРСР).
Це минуле перешкоджає ствердженню абсолютного пріоритету прав людини над правами держави. На культі людини базується державність країн Західної Європи. Одначе людина не є досконалою. Тому демократії плекають похідні від прав людини цінності: плюралізм; принцип розподілу влад; соціальний солідаризм – багаті підтримують бідних, здорові утримують інвалідів; субсидіарність – місцеве самоуправління має і права, і обов’язки; священне ставлення до приватної власності.
Натомість в пострадянських країнах людина залишається лише Засобом. Головне місце в колі цінностей займає Система. Відповідно, ті, хто є частиною цієї системи крадуть, отримують хабарі, збагачуються таким чином, що стають в сотні/тисячі разів багатше за середньо статистичного громадянина. Такої пропорції не може бути в цивілізованій Європі. Навіть теоретично. Західна людина нічого не знає про обороноздатність власної країни (на відміну від росіянина чи білоруса). Але вона досконало знає усі складові комунальних тарифів чи транспортного податку.
Українське, молдавське, грузинське суспільство (перелічую східноєвропейські країни, що отримали 90-денний «безвіз» з Європою) надає ключове місце в шкалі цінностей не системі, як росіяни, і не людині, як європейці, а ГРОШАМ. Заради них можна продати все. Культ грошей /не плутати з американським культом життєвої успішності/ народив й інші «цінності»: недосконалість влади, бюрократію заради бюрократії, колективну безвідповідальність на усіх щаблях системи, тотальну корупцію, відсутність віри у власну націю, переконаність в безкарності, коли будь-яке рішення суду можна купити. В собівартості продукції, виробленої на підприємствах олігархів – громадян України, зарплата працівників складає 8-10 %. В західній Європі ця частка досягає 35-40 %. Відповідно, трудову міграцію ніколи не спинити патріотичним закликами з вуст корупціонерів – мультимільйонерів, в кишенях яких, окрім українських паспортів, лежать й паспорти західних країн.
5. Відсутність захисту приватної власності з боку законодавчої, судової влади.
Особливо це стосується України, Білорусі, Молдови, Вірменії, де усі владарі виступають проти ухвалення законодавства про реституцію. На відміну від членів НАТО, ЄС - Литви, Латвії, Естонії. Навіть перехід до вільного ринку землі, який лобіює українська владна більшість «слуг народу», не передбачає попередньої земельної реституції.
6. Ціна перемоги в Другій світовій війні.
Порівняно з втратами західних європейців, війна назавжди змінила етнічні показники більшості східноєвропейських країн. Достатньо подивитись на статистичну інформацію.
№№ Країна-учасниця Людські втрати в мільйонах осіб
1. Німеччина 9
2. Франція 1
3. Англія 0, 5
4. Нідерланди 0, 3
Разом: 10, 8
1. Україна 7
2. Польща 6
3. Росія 6
4. Білорусь 2
5. Євреї східної Європи
(ашкенази) 6
Разом: 27
Водночас, країни, що фактично не брали участі у війні, — Ірландія, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, змогли збільшити чисельність власного населення. В 1938 році там мешкало 47 мільйонів осіб. А за 10 років в зазначених державах вже мешкало 50 мільйонів осіб. Тому стосунок до війни, як і до незалежності своїх країн, в західних європейців та слов’ян східної Європи завжди буде різним.
7. Ставлення до власної мови.
Ця концептуальна відмінність знаходиться в духовному, ментальному вимірі. Мова є ключем для розуміння душі будь-якої нації, її культурної самоідентифікації. Усі європейські мови поділяються на 2 великі групи: аналітичні та синтетичні.
Мови західних європейських націй є аналітичними. Від моменту виникнення вони використовують латинську абетку (Latin ABC) та раціональну форму побудови речень.
На противагу їм мови східноєвропейських націй є синтетичними. Майже всі вони використовують кирилицю (Kirill ABC). Виняток складають словаки, литовці та поляки, для котрих латиниця є наслідком впливу Ватикану. Адже ще 650 років тому, в часи ВКЛ (в якому державною мовою була староукраїнська – про що свідчать Литовські статути) поляки та литовці користувались кирилицею.
Синтетичні мови східних європейців будують речення в ірраціональній формі та використовують інший (відмінний від аналітичного) спосіб створення відмінків. До чого це призвело? Більшість відкриттів людства в технічній, медичній галузях належить носіям аналітичних мов. Зверніть увагу на порівняльну статистику нобелівських лауреатів. Великобританію презентують 130 нобелістів (серед них 10 — з літератури); Німеччина має 100 лауреатів ( літературних – 10); Франція відзначилась 63 лауреатами Нобеля (14 — з літератури); Швеція — 32 (з них 6 — письменники); Австрія та Нідерланди — по 21; Італія — 20 (5 — з літератури). Отже, ці західні європейці здобули 387 відзнак, з них літературних — 45 (11%).
Відповідно, погляньмо на східну Європу. Росія (правонаступниця СРСР) має 19 лауреатів, з них 4 — літератори; Польща — 7 лауреатів (серед них 5 — письменники). Ще по 1 лауреату — митцю здобули Чехословаччина та Білорусь. Разом: 28 премій, з них літературних — 11 (39%).
Попри умовність вище наведених чисел констатую: серед носіїв аналітичних мов премії в ділянці літератури складають лише 11 % від загальної кількості премій. А ось посеред носіїв синтетичних мов нобелівські лауреати з літератури складають 39 % від загальної кількості відзначених.
Аналітичні мови створили розвинутий понятійний апарат задля точних наук. І те, що міжнародною мовою науки є англійська, — закономірна реальність. Людина як істота, складається з трьох частин: body, mind, soul. Західні європейці досягли досконалості в тих сферах людської діяльності, що пов’язані з людськими тілом та розумом.
Водночас, усе дотичне душі людини, неможливо глибоко вивчати та розвивати без відтінків, нюансів, алегорій тощо. Себто, тих субстанцій, які не описуються виключно аналітичною формулою. Але цією ірраціональністю переповнені синтетичні, східноєвропейські мови.
Резюмуючи, мусимо визнати: пора визначитись, на якому моральному фундаменті може міцно об’єднатись західна та східна частини Європи. Якщо на основі ортодоксального християнства, варто заборонити шлюби між гомосексуалістами (водночас забезпечивши їхні соціальні права через відповідні зміни законодавства), багатожонство тощо. У випадку об’єднання європейців навколо будь-яких прав людини, як це відбувається нині, потрібно дозволити в Європі багатожонство. Адже шлюб одного мужчини та чотирьох жінок нічим не згірш за шлюб двох мужчин. Сьогодні ми знаємо, що кохання може бути різним.
Для успішного майбутнього Європі потрібно об’єднувати аналітичні (раціональні) нації з синтетичними. Інакше за британським брекзитом надійде черга інших демонстративних виходів певних держав з європейського мурашника.
На жаль, нині західна Європа не реагує належним чином на окупацію Росією частин території Молдови, Грузії, України. Європейські чиновники, бізнес-партнери російських олігархів, в 2020 році (як і в 1939-му) не можуть усвідомити — В СПІЛЬНІЙ ЄВРОПІ ЧУЖОГО ГОРЯ НЕ БУВАЄ.
