Не є таємницею: і німецьке економічне чудо, і японське чи південнокорейське диво не вразили б світ, якби не консолідація громадян вище перелічених держав навколо національної ідеї.
Одначе, керманичі нашої країни протягом 29 років продовжують говорити, що національна ідея в Україні себе не виправдала і не виправдає. Ось такі ми особливі та унікальні на планеті Земля :)
Нині не так важливо заповнити Україну виключно українцями за етнічним походженням. Набагато важливіше спиратись на громадян – українців за переконаннями, ментальною основою.
Не претендуючи на істину в останній інстанції, пропоную виокремити головні складові українського національного характеру.
1. В основі української ментальності знаходиться особливий зв'язок із землею. Українці, як і усі їхні пращури протягом останніх 10 тисяч років були і є ХЛІБОРОБАМИ. До слова, в сусідній російській мові слово «хлебодел» відсутнє. Українці навіть в різдвяних колядках прославляють Бога, який «оре нивку, сіє хліб». Такого культу хлібороба немає в жодної нації світу. Без власної землі (батьківщина – батьківська земля), успадкованої від попередників, українці не уявляли власного місця у Всесвіті. У росіян «родина» - лише місце народження. А кордони «отечества» можуть змінюватись від бажання чергового царька та загарбницької війни.
2. Культ райської землі, котрою Господь нагородив українців за всі минулі та майбутні страждання, логічно обумови поклоніння матері — жінці. Поки чоловік був змушений постійно воювати — захищати рідний чорнозем від загарбників, жінка господарювала на землі, виховувала дітей, передаючи їм національний код. Це є матеріалістичною причиною того, що в Україні матріархат затримався довше, аніж деінде. Багатовікова відсутність української державності пов’язана не лише з ворожим оточенням. У будь-якої нації воно є ворожим. Національною бідою українців є тренд: між чоловічим (сила) та жіночим (любов) началами в прадавній Україні перемогло жіноче. У всіх державницьких сусідів було навпаки. Поки на Землі лідирують нації, котрим невідомий український культ жіночої м’якості. Перевага жіночості — ми це не завжди помічаємо — виявляється в усьому: фольклорі, одязі, розподілі сімейного бюджету тощо. Лише українська дівчина могли безкарно видати хлопцю, що її сватає, гарбуза. Українські дівчата, на відміну від сусідніх націй, завжди обирали нареченого. Особливий статус жінки зафіксовано і українсько мовою — «дружина» (друг). Порівняйте з російською «женою» — власністю чоловіка. Головна персона, на яку орієнтується українське весілля — мати, в росіян — батько. У росіян наречена найбільше боїться свекра, в українців — свекруху тощо. У середньовіччі українська жінка була рівноправним членом родини, іноді навіть головою сім’ї.
Лише українська жінка, які свідчить фольклор, могла бити чоловіка, продавати його на базарі чи міняти на кума. Хрестоматійною стала фраза з української пісні: «Прости мене, мила, за те, що ти мене била». Значний розділ місцевої пісеннології присвячений тому, як українська жінка п’є, гуляє, користається кулаками. В піснях незаміжня дівчина могла вдарити козака: «Ой тріснув обруч тричі на полиці, дівчина козака вдарила по пиці». А за кількістю пісень, де жінка вживає алкоголь, українському співочому жанру немає рівних. Згадайте: «Ой пила-пила, чепця згубила, прийшла додому – ще й мужа била» або «Чому ж мені горілки не пити, коли в мене хорошії діти, коли в мене чоловік добрий, Дай йому, Боже, вік довгий». Пісенна розбещеність українських жінок обумовлена їхнім тогочасним високим соціальним статусом: «Я нікого не любила, тільки Петра та Данила, Стецька, Грицька ще й Степана, вийшла заміж за Івана». Про ситуацію в сусідній («братській») Росії свідчить прислів’я, цитоване М. Горькім: «Для баб и зверей нет суда». На жорстокому ставленні до фізично більш слабкого (жінки, приміром) базується будь-який державний тоталітаризм: російський, німецький чи ісламський.
3. Особливий зв'язок із землею та культ жінки згенерували ще одну складову української ментальності – надмірну емоційність. Вона є причиною доброти, ніжності, толерантності (зайвої – до ворогів) українців. Лише українці називали ворогів «воріженьками» та по-дитячому мріяли, що вони самі «згинуть, як роса на сонці». З лагідним ставленням до лютих ворогів власної держави не збудуєш. Це розуміють всі наці світу, окрім українців. Чим більше ти любиш Батьківщину, тим більше ненавидиш її ворогів. І навпаки, на жаль. Чомусь західні вчителі українців не бажають переймати українське толерантне ставлення до відвертих українофобів на високих державних посадах в Україні.
4. Не планують успішні нації навчатись в українців й іншій частині національного ме6талітету — магічному мисленню. Росіяни мають утопічне мислення. Західні європейці — раціональне. Позаяк на їхніх бідних землях виникала необхідність вдосконалення землеобробної техніки. Саме там виник технічний прогрес. Наші пращури сподівались на райську землю, власну працездатність, погоду. Звідси походить язичництво, котре живе й нині: замовляння, вроки, чаклунство, прикметологія.
5. Як наслідок — повага до слова та тих, хто володів словом. Становлення давніх українських держав було пов’язане з культом знань. Тому будь-який окупант намагався знищити український культ знань, повагу до слова. Теперішній культ успіху в українському суспільстві взагалі не передбачає знань, ґрунтовної освіти. Адже бакалаври стають міністрами, президентами.
Далі буде...
