Ян Чарнецький

Публікацій: 133

Коли пенсія = квиток до крематорію

Перш, аніж говорити про долю пенсіонерів в контексті офіційної статистики, мушу написати двійко слів про себе.

Починаючи від листопада 1978 року й донині з невеликими перервами, пов’язаними з виїздами за межі України, працюю. Тобто, я вже відпрацював більш, як 40 років. Обирався депутатом Центральної райради та депутатом Миколаївської облради, за ОСОБЛИВІ ЗАСЛУГИ перед Україною нагороджений президентською відзнакою «Хрест Івана Мазепи», №3. Всього на планеті Земля серед живих залишилось 100 кавалерів цієї державної нагороди. У відповідності до ст. 1 закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України в ХХ столітті» я визнаний борцем за незалежність України в 20 сторіччі.

Даруйте вимушену нескромність. Вона є лише вступом перед оприлюдненням розміру моєї пенсії за віком від грудня 2019 року – 2100 грн на місяць. Офіційний прожитковий мінімум, встановлений урядом після закінчення епохи бідності 22. 04. 2019, складає 2700 грн. Реальний місячний прожитковий мінімум для дорослого громадянина України станом на 01.12.2020 року досягнув 4700 грн.

Упродовж 1989-1991 років я очолював Секретаріат Миколаївського Крайового РУХу та обласну філію УГС. Всі миколаївські ветерани УГС, котрі оформили пенсії за віком після досягнення власного 60-річчя, отримують від 1900 грн до 2700 грн. Офіцери КДБ, які тоді боролись з ідеєю незалежності України та нами – «українськими буржуазними націоналістами», нині також отримують пенсії (10/12 тисяч грн на місяць). Ми продовжуємо мешкати не в Україні, а в УРСР – частині СРСР, правонаступником котрого весь світ визнав РФ. Тому й нижче наведені цифри ні в кого не викликають запитань. В державі, якою безперервно протягом 30 років керує комуністична номенклатура та її діти, онуки, міньйони, і не може бути інакше.

Кількість пенсіонерів в Україні становить 11,5 мільйонів осіб, з яких 8 мільйонів отримують щомісячну пенсію меншу за 3 тисячі грн. А середній розмір української пенсійної виплати складає 3400 грн. Коли вираховують середню пенсію, беруть мою пенсію — 2100 грн — та таких, як я, й плюсують з пенсіями народних депутатів (середній розмір – 17 тисяч грн), суддів (середня виплата – 50 тисяч грн на місяць)

На загал колишні судді щороку отримують від української держави більш, як 2 мільярди грн пенсійних виплат. В цьому, мабуть, і полягав весь сенс «судової реформи».

Дотично мене — я змушений працювати. До останнього подиху. Інакше моєї щомісячної пенсії не вистачить не лише на порятунок від голоду, а й на поховання. Після якого дифірамби на власну адресу (у відповідності до вшанувань, запроваджених «патріотами» В. Ющенком, П. Порошенком, але не підкріплених жодною гривнею) я вже не почую.

Мій труп спалять в крематорії. В нинішній Україні вони цілодобово працюють лише в трьох містах: Києві, Харкові та Одесі. Довідково: в Чехії з 10 мільйонами населення працює 80 крематоріїв. Найдешевшу процедуру перетворення мертвого тіла на купку попелу (без численних супутніх витрат) пропонують кияни на Байковому цвинтарі – 2 тисячі грн за одного. Вочевидь, пенсії на це вистачить. А ось на дерев’яну труну, транспортні та інші витрати треба накопичити. Доведеться ще пожити, попрацювати, поекономити та повідкладати на… достойне спалення, як репетицію пекла.