Чому в Росії не буде революцій

Коли я (від 2014 року) лише чую телевізійного експерта, котрий вчергове пророкує близький розпад РФ, вимикаю звук. Особливо мене дратують балачки про західні санкції, які неминуче ))) примусять Росію повернути Україні окуповані Крим та третину Донбасу. Тобто, збройно захищати незалежність власної країни – другорядна, майже непотрібна справа. Головне дочекатись, через 100/200 років, коли економічні санкції зруйнують російську імперію.

Позаяк СБУ ще за правління Л. Кучми перетворилось на філію ФСБ, а відтак жодної діяльності в РФ українські спецслужби не ведуть, у відповідності до двосторонніх, ніким не скасованих угод, мушу розповісти читачам про московську реальність.

Є у мене два одногрупника з часів Миколаївського кораблебудівного інституту: І. та О. Обоє після проголошення незалежності України повернулись до власних історичних батьківщин. Перший мешкає в Ізраїлі, працює в аерокосмічній агенції. До пенсії йому залишилось ще 3 роки. Його місячна зарплата рівно в 100 разів більша за мою річну пенсію. З Ізраїлем наша держава (написав «наша», і сам здивувався нещирості звучання) не воює. Тому про життя родини І: дружини, дітей та онуків не розповідатиму. А ось про О. з ворожої країни варто знати всім.

РФ складається з кількох фрагментів, життя в яких суттєво відрізняється. Як кажуть росіяни, краще жити в державі, яка називається Москвою. Столиця Москви – місто Москва.

Отже, О. після розлучення самотньо мешкає в новій однокімнатній квартирі площею 50 квадратів, пересувається на новенькому «Форді», працює викладачем в пересічному московському університеті (кандидат наук). Його маленька, за московськими мірилами, місячна зарплата складає еквівалент 1200 Євро. Дорослі доньки також мешкають в Москві на відстані 100 кілометрів. Синів в О. немає. Тому ані службою в армії, ані війною, якої немає, він не цікавиться. На відміну від розміру власної майбутньої пенсії. За півроку (в 62 роки) О. планує оформити пенсію, розміром не менш, як 450 євро на місяць. Моя пенсія – 70 євро на місяць. Після інституту (в проклятому СРСР), коли я будував авіаносці на заводі, а О. щось креслив в «Чорноморсудопроекті», моя зарплатня була втричі більшою за конструкторську.

Про якісь санкції, запроваджені західними країнами проти РФ на проханні ПОПа ще в 2014 році, О. не чув, як і більшість його московських друзів. Особливо росіяни регочать, коли чують про французькі та німецькі «санкції». Адже відповідні автогіганти продовжують успішно збирати власні моделі на російських автозаводах. Медичний туризм росіян до Німеччини ніхто не скасовував. Як і дешеві авіарейси до Берліну чи Кьольну місцевим лоукостом «Победа». Щоб скинути з трону В. Путіна, треба взяти владу у Москві. Коли в 15-мільйонному мегаполісі на антиурядові демонстрації виходить 15 тисяч москвичів, це нереально. Інші мешканці центру РФ цілком задоволені власним життям. Адже вони знають, що в Україні, де демократичний Майдан переміг, пенсії та зарплати є в 3-5 разів меншими, аніж в тоталітарній столиці недемократичної Росії. Це правда, яку неможливо сховати.

Повернусь до О. На харчування він витрачає 200 євро на місяць. Це дві поїздки до супермаркету, машиною з кількома торбами. Ікра, червона риба, шоколад, м'ясо, сири, схі вина, фрукти та овочі (виробництва Німеччини, Франції, Швейцарії, Іспанії, Італії, Португалії) в Москві коштують вдвічі/втричі дешевше, аніж в будь-якому українському обласному центрі, де панують децентралізація, реформи, народовладдя. Мешкає колишній одногрупник між Південним Бутово та Комунаркою. Хто знає московські мікрорайони, знайдіть на карті новий житловий масив. Якісні продукти за цінами, дешевшими, аніж в Україні, О. купує в мегамаркеті «Глобус». Власниками цієї мережі є громадяни ФРН, яка одночасно «підтримує» Україну та добудовує «Північний потік» )))

«Погугліть» московські ціни на продукти разом з їхніми зарплатами і задайте собі питання: хто ж насправді під санкціями: Україна чи Росія? Коли дасте чесну відповідь, зрозумієте, що НІКОЛИ росіяни не вийдуть на мільйонний майдан з вимогою змінити ситий московський тоталітаризм на голодну київську демократію.

До речі, колаборанти — власники українських паспортів  з Криму та Донбасу мріяли, що у них після зради Батьківщини з’являться московські ціни та зарплати з можливістю отримувати ще й українську пенсію. Вони ж хотіли «шоб па-багатаму». Тепер ці «пабагатіки» вимагають, щоб українці дали воду в Крим, відбудували зруйновану окупантами економіку ОРДЛО.

Водночас фантасти з ВРУ, КМУ, ОПУ розповідають, що коли рівень життя в Україні буде вищим, аніж в РФ, а ціни за «комуналку» нижчими, кримчани та лугандони ЗАБАЖАЮТЬ ПОВЕРНУТИСЬ В УКРАЇНУ, разом з нині окупованою територією. Тобто, за нашого життя та життя наших дітей-онуків Крим з ОРДЛО залишатимуться «російськими». ГОВОРІТЬ ЛЮДЯМ ПРАВДУ!