Нині виокремив дві світоглядні новини: з РФ та з Йорданського королівства.
Перший сюжет стосувався з’їзду незалежних муціпальних депутатів у Москві. Кілька поліцейських безперешкодно затримали та вивезли кудись більш, як 200 депутатів. Позаяк зібрання влаштувала «нєжєлатєльная організація» та ще й з порушенням санітарних норм під час епідемії Covid-19. Залишаю поза коментарями дозвіл на існування в РФ виключно бажаних для вічного царя В. Путіна формувань та подвійні стандарти російської санітарії з епідеміологією. Вражає інше: слухняність росіян – нації рабів, детально змальована О. Солженіциним. На екрані фігурально показали 37-й рік з нічними чорними «воронками». Коли тисячі безвинних пропадали без вісти, а їхні сусіди боялись навіть згадувати прізвища закатованих. Столичні поліцейські затримують народних обранців (без жодного рішення суду), тягнуть їх до будок на колесах, де відбивають печінку. Водночас «друзі» відбігають від затриманих з поясненнями «я нє с німі». Депутати в сотню разів переважають поліцаїв. Але ніхто не визволяє товаришів, яких незаконно, цинічно, насильно позбавляють волі на невизначений час. Головне для росіян, як і для білорусів, - тільки б не було народного майдану. Краще домовитись. Ваші дідусі під час «червоного терору» домовились? Українці в 1932/33 роках домовились? В 1937/38 – му увесь сталінський табір – СРСР також домовлявся? Ваші фарисейські молитви хтось почув?
Другу оповідку журналісти присвятили подіям в Аммані, столиці Йорданії. В місцевій лікарні вночі від коронавірусу померло 6-ть пацієнтів, через брак кисню. Знайома для України історія. Король Абдалла ІІ Хусейн прибув до лікарні з вимогами негайного покарання усіх винних. Розлючений натовп атакував кортеж самого короля. Поліціанти не лише нікого не затримали, а навіть не вдарили. Бо для них (це ж не аваківці) головне – захистити правопорядок для народу, якому вони присягали. Того ж дня йорданський міністр охорони здоров’я подав у відставку. Його прізвище – не М. Степанов. Вакцинація в 10-мільйонній Йорданії, як і в 140-мільйонній Росії, розпочалась ще в січні 2021 року.
Хто ближче до розуміння європейських стосунків між народом та владою: РФ чи Йорданське королівство? Питання риторичне. Порівняймо з Україною, формально європейською країною.
Український народ нагадує мені циркову коняку, яка вічно ходить по колу під обіцянки погонича отримати щось дуже смачне. Ось-ось кобилиця отримає сіно з цукром, лишилось тільки одне коло, потім ще одне, а далі – ще одне…
Пригадаймо революцію на граніті, помаранчеву революцію, революцію гідності. Гасла боротьби з корупцією, рівності усіх перед законом, конкурсний відбір на керівні посади найкращих (замість кумів, однопартійців, бізнес-партнерів), утвердження української мови, культури на противагу «руському міру», виведення російського флоту з Криму, вступ України до НАТО, ЄС тощо.
Протягом 30-ти років незалежності в Україні вже виросло покоління, яке втретє обирає парламент та місцеві ради. Більшість цієї людської формації є «совдепією», хоча в СРСР не мешкала. Активна проєвропейська частка українських виборців співмірна з кількістю нормальних, дієвих громадян в будь-якій країні, що належить до НАТО. Єдина відмінність полягає в тотальній присутності «європейців» у владних кабінетах країн Європи. Натомість Україною завжди керують представники більшості, що стогне: «А какая разніца», «ми усталі ат вайни», «росіяни – братній народ» etc. Тому будь-яка революція гідності в цій країні завершується всеохопною владою негідників. Пригадайте передвиборчі обіцянки В. Ющенка, Ю. Тимошенко, П. Порошенка, В. Зеленського, партії «Слуга народу» та порівняйте з їхньої кадровою політикою, приміром.
Небесна сотня, українці, які загинули під час захисту Донбасу від озброєного «братського народу Якутії, Мордви та Хакасії», пробачте нас. Якщо зможете…
Україна завмерла в очікування кінця європейського карантину. Тоді країна знелюдніє. В державі залишаться виключно місцеві пенсіонери та корупціонери, у яких до українських патріотів є лише одне почуття – ЗАЗДРІСТЬ. Як сказав Карлос Руїс Сафон в романі «Гра ангелів»: «Заздрість – релігія сірості. Вона шепоче виправдання для власних убогості та захланності, прирівнюючи їх до доброчесності. Заздрісник витратив життя на гидкі спроби принизити інших, за можливості знищити більш талановитих, том що вони такі, як є. Позаяк на яскравому тлі обдарованих краще помітна духовна ницість, тупість, боягузтво останніх».
