Обов’язково варто сплачувати комірне («комунальні послуги»). Деякі керівники уряду України, територіальних підрозділів державної влади, очільники органів місцевого самоврядування пропагують відверті дурниці, коли кажуть – за «комуналку платіть, хто скільки може. Не можете, то й не платіть взагалі. Поки війна, а потім якось, колись порозуміємось». Хто залишиться серед живих.
Комунізм, який М. Хрущов обіцяв від 1981 року (виступаючи на історичному з’їзді КПРС в 1961 році), вже настав в окремо взятій пошкодженій війною країні? В продуктових магазинах за товари вже можна платити не зазначену ціну, а «хто скільки може»?
Отримую пенсію 2300 грн на місяць. До березня вона була в розмірі 2200 грн, за 38 років загального стажу. Цього місяця Д. Шмигаль обіцяв її підвищити, аж на 14 %. У випускника Львівської політехніки 2200 грн х 1, 14 = … 2300 грн. Власники калькуляторів скажуть, що мусить бути 2508, а не 2300. Учні шкіл, не будьте, як брехливим шмигалями. Яким робом він успішно закінчив технічний університет, я навіть не здогадуюсь. Проте, навіть з таким найвеличнішим в сучасності солідарним (не відаю, з ким я маю солідаризуватись) пенсійним забезпеченням я завжди сплачую всі послуги в повному об’ємі. Ані субсидій, ані продуктових наборів – гуманітарної допомоги я за власні 62 роки життя ніколи не отримував. Батьки змалечку мене привчили за все платити самому, ніколи нічого ні в кого не просити та поважати будь-яку працю. Власне в цьому і полягає чоловіча шляхетність.
Коли цинічні популісти у владі, із місячними зарплатами понад 100 тисяч грн, ніжними голосами радять безробітним, інвалідам, пенсіонерам, багатодітним жінкам: «Ви спочатку купіть продукти своїм дітям, стареньким батькам, а якщо залишаться гроші – заплатіть комунальним підприємствам за вже отримані послуги та енергоносії», виникає лише одне питання. А чому повинні страждати діти та немічні батьки сантехніків, електриків, енергетиків, прибиральниць? Ці люди у вас – особи другого чи третього сорту? Звідки візьмуться кошти для їхніх зарплат, якщо всі платитимуть за бажанням та змогою?
Попри війну, у всіх миколаївських житлових будинках є світло, вода, газ. Сміття вчасно вивозиться, центральні вулиці обласного центру ідеально вичищено. Комунальний транспорт працює. Чому миколаївці, які це роблять /іноді під час оголошених повітряних тривог/, повинні страждати через те, що більшість громадян не платить за їхні послуги? Бо начальство сказало, можете платити, якщо у вас є гроші, а ні – то ні.
Нині в Україні налічується 800 тисяч УБД, які сплачують лише 25 % вартості комунальних платежів. Незабаром до них додадуться ще десятки тисяч учасників територіальної оброни. Ніхто не заперечує проти цілком справедливих пільг для захисників Батьківщини. Але невже важко платити навіть 25 % ціни «комуналки»? Ви серйозно такі жебраки? Особливо прокурори, судді, есбеушники?
Якщо ми воліємо, щоб нашу працю поважали, мусимо поважати роботу інших юдей, наших земляків. Які не скиглять і не ховаються в бомбосховищах за першої ж нагоди. ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ. Схиляю голову в пошані перед усіма працівниками комунальних підприємств м. Миколаєва та області. Шануйтесь, бо ви того варті.