Ян Чарнецький

Публікацій: 165

Лікнеп про міжнародні кримінальні злочини

Щодня читачі та глядачі України, особливо єдиної канави брехливих новин, чують словосполуку «міжнародні злочини». Здебільшого цю мантру повторюють бакалаври права – заочники, актори чи лікарі та їхні папуги, які не мають навіть зеленого поняття, про що вони кажуть. Особливо, коли після 8 років війни та 80 тисяч загиблих українських громадян, нарешті, говорять: Росія (не Путін чи Медведєв) є державою-терористом. Традиційно варто почати з понятійного апарату, який використовує цивілізоване співтовариство націй.
Міжнародними злочинами визнаються кримінально карані дії (чи факти злочинної бездіяльності), які становлять підвищену небезпеку для усієї світової спільноти, несуть тяжкі негативні наслідки для людської цивілізації. Після вчинення саме таких злочинів держави несуть міжнародну політичну та матеріальну відповідальність (репарації, компенсації, відшкодування тощо). Керівники цих держав-«злочинців» повинні нести індивідуальну кримінальну відповідальність, як фізичні особи. І відповідальність ця – перед людством.
Вперше класифікацію міжнародних злочинів дали американські, британські, французькі правники в 1945 році, сформувавши Статут Нюрнберзького військового трибуналу. До слова СРСР ратифікував цей Статут, а сучасна РФ неодноразово в правовому сенсі підтверджувала, що вважає себе ЄДИНОЮ правонаступницею СРСР. Ст. 6 Статуту поділила міжнародні кримінальні злочини на 3 групи.

Злочини проти миру: розв’язування агресивної війни (РФ проти України. — Авт.), порушення міжнародних угод (Гельсинських 1975 року, Будапештських 1994 року, широкоформатного договору між РФ та Україною 2000 року) та будь-які інші дії, спрямовані на воєнні злочини: порушення законів та звичаїв ведення війни (наші правоохоронці порушують відповідні кримінальні справи), для читачів поясню — заборонено вбивати беззбройних жінок та дітей — росіяни порушують цю міжнародну норму буквально щодня, вбиваючи навіть немовлят – українських нациків (бо коли виросли б, ці діти могли говорити забороненою в РФ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ); катування військовополонених (не існує некатованих українців, що потрапили в полондокацапів, про кастрацію українських полонених всі мовчать, бо такого злочину людство ще не знало; безглузде руйнування міст та сіл; викрадення, поневолення в рабство, насильницька депортація за будь-якою ознакою (етнічне походження, мова, громадянство — РФ назбирала повний букет злочинів).

РФ не ратифікувала Міжнародний Статут кримінального суду. Проте це не означає, що громадян Росії не можна судити поза межами РФ. Можна і потрібно!

Відповідно до ст. 5 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, Сул володіє юрисдикцією щодо таких злочинів:

  • a) злочину геноциду;
  • b) злочинів проти людства;
  • с) воєнних злочинів;
  • d) злочину агресії.

Поняття "злочин геноциду" міститься у ст. в Статуту Міжнародного кримінального сулу, яка повторює поняття "геноцид", сформульоване у ст. 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 09. 12. 1948. Під геноцидом розуміють дії, які вчиняються з метою знищити, повністю або частково, яку-небудь національну (УКРАЇНЦІ), етнічну, мовну групу через: убивства членів такої групи; заподіяння тілесних ушкоджень членам групи; умисне створення для групи таких життєвих умов, які розраховані на повне знищення; насильницька передача дітей з однієї людської групи до іншої.

Відповідно до ст. 7 Статуту Міжнародного кримінального суду під злочинами проти людства розуміють діяння, які вчиняються в рамках широкомасштабного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад вчиняється свідомо. До діянь, які підпадають пі ознаки злочину проти людства, належать: убивство; поневолення; депортація або насильницьке переміщення населення; ув'язнення або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи; тортури; зґвалтування. обернення в сексуальне рабство, примус до проституції, будь-які інші форми сексуального насильства; переслідування будь-якої ідентифікуючої групи чи спільноти; насильницьке знищення людей.

Аби діяння можна було класифікувати як злочин проти людства, Статут ставить умови: діяння повинні вчинятися:

  • 1) проти цивільного населення;
  • 2) в рамках широкомасштабного нападу;
  • 3) систематичного нападу;
  • 4) свідомо.

Широкомасштабність нападу полягає у значній кількості жертв такого злочину, наслідках вчиненого діяння тощо. Під систематичним розуміють напад, який вчиняється за заздалегідь продуманим планом. Свідомість нападів полягає у тому, що суб'єкт злочину (РФ) знає, що вчиняється широкомасштабний чи систематичний напад (війна проти України).

Воєнними злочинами світ вважає порушення звичаєвих та договірних норм міжнародного гуманітарного права. До воєнних злочинів, за ст. 8 Статуту Міжнародного кримінального суду, належать:

а) серйозне порушення Женевських конвенцій від 12. 08. 1949;

б) порушення законів та звичаїв, які застосовуються під час міжнародних збройних конфліктів;

в) порушення ст. З, загальної для чотирьох Женевських конвенцій 12.08.1949 року, яка застосовується до збройних конфліктів неміжнародного характеру.

Статут Міжнародного кримінального суду передбачає, що Суд буде здійснювати юрисдикцію щодо злочину агресії. Визначення агресії подано у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 року, з якої випливає, що агресією є застосування збройної сили держави проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави (РФ – проти України). Застосування збройної сили держав є "prima facie" доказом акту агресії, однак Рада Безпеки ООН (де РФ досі володіє правом вето) може не визнавати відповідні дії актом агресії.

Поряд з міжнародними злочинами виокремлюють злочини міжнародного характеру. Під останніми розуміють такі правопорушення індивідів, які вчиняються поза зв'язком з тією чи іншою державною політикою, й зазіхають, окрім внутрішньодержавного, на міжнародний правопорядок, становлячи небезпеку, як мінімум, для двох держав. Склади вказаних злочинів передбачаються окремими багатосторонніми міжнародними договорами. Міжнародні конвенції, які передбачають склади злочинів міжнародного характеру, виступають певним стандартом, якому повинні відповідати національні норми кримінального права.

До основних злочинів міжнародного характеру належать:

  • піратство;
  • рабство, работоргівля;
  • експлуатація проституції третіми особами;
  • незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин;
  • незаконні операції з культурними цінностями;
  • розповсюдження порнографічних видань та торгівля ними;
  • підробка грошових знаків; незаконне захоплення і використання ядерного матеріалу.

Якщо ви дочитали до кінця, задайте собі питання: ЗА ЩО ЮРИСТИ-МІЖНАРОДНИКИ З МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАНИ ЩОМІСЯЦЯ ОТРИМУЮТЬ СОТНІ ТИСЯЧ ГРН В ЯКОСТІ ЗАРПЛАТИ? Де позови України проти РФ в міжнародних судових інстанціях?

Довідково: я — пересічний український громадянин з пенсією 2300 грн на місяць. Мешкаю у фронтовому Миколаєві. Завжди готовий в прямому етері будь-якого телеканалу довести, що міністр юстиції України пан Денис Малюська, як юрист, є пустим місцем, порівняно зі мною. Перепрошую за спровоковану нескромність. Але це — правда українського безробітного :(