Чому я об’єднав історії про смерті цих українських патріотів? Тому, що за почерком їхньої «непередбачуваної» загибелі стоять не випадкові збіги трагічних обставин (нещасні випадки). Через чорні обриси смерті Юрка, і Василя виглядає нахабна пика ФСБ Росії.
В земному житті видатних особистостей не трапляється абсолютно нічого випадкового. І нещасні випадки, що закінчуються смертю політичних супротивників російської імперії, зазвичай є якісно виконаними спецопераціями (вбивствами), які професійно загримовані під несприятливий збіг обставин. Завдяки відкритому протягом 30 років кордону між нібито незалежною Україною та Росією територія України була та є прохідним двором для російських спецслужб. Насправді безвіз між Україною, РФ, Білорусією, Вірменією, Казахстаном, Грузією лише означав відсутність елементарної безпеки для проукраїнських політиків та громадських діячів вдома, на землі Батьківщини.
І Герой України Юрій Оробець (1955/16.10.2006), і орденоносний Василь Червоній (1958/04.07.2009) неодноразово обирались народними депутатами України, користувались заслуженою повагою виборців. Обоє походили із Західної України, Юрко — з Галичини, Василь — з Волині. Обидва політики були суціль україномовними в повсякденні, борцями за реальну незалежність України від Московії, в тому числі і непідвладність української церкви московському православному фсбархату. Обоє були вбиті, я оприлюдню власні дуже вірогідні версії нижче, в 51 рік – час розквіту для політика загальноукраїнського масштабу. Вбивства обох ніхто навіть не намагався кваліфікувати, як вбивства. Замість нещасних випадків.
Юрій Оробець 17.10.2006 року повинен був доповідати президенту України Віктору Ющенку, в якості голови комісії, усі обставини масових фальсифікацій під час виборів міського голови Черкас, участь в порушеннях законодавства криміналітету, пов’язаного з РФ. За день до цього вранці 16.10.2006 року тверезий, здоровий Юрій за кермом «Тойоти камрі» (в машині, окрім нього, нікого не було) на Оболонському проспекті раптом втратив свідомість. Секундна зупинка серця, так званий мікроінфаркт, призвели до ДТП. Юрій Оробець загинув, більше ніхто не постраждав. До цього хвороб серця у Юрія не було. Відеоспостереження, яке могло показати машину, шо невідступно слідувала за авто Оробця, було відсутнє.
Юрій Оробець був вбитий потужним короткотерміновим, направленим, електромагнітним імпульсом. Не всі читачі володіють вищою технічною освітою. Тому поясню без спеціальних термінів, на хлопський розум. Ми чули про електромагнітні гармати і ефект, що забезпечується пострілом в людину з дуже близької відстані. Серце жертви на пару секунд зупиняється, провокуючи моментальну втрату свідомості. За кермом, на швидкості 120 км на годину, достатньо двох секунд втрати контролю, щоб врізатись в стовп чи відбійник.
Слідство не з’ясовувало, яка машина супроводжувала Юрія Оробця від самого дому та зникла після аварії. Ніхто навіть не сформував цього питання. Як і відповіді на питання – чи слідкував хтось за Юрієм, і хто це був.
Все здавалось очевидним. Їде 51-річний водій, поспішає. Раптом, як Гриць з конопель, його наздоганяє мікроінфаркт. Серце зупиняється, власник інфарктного серцевого мотору моментально гине. Керівнику ліквідації Юрія Оробця падає чергова зірка на фсбешний погон.
Василь Червоній 04.07.2009 року вирішив відзначити День незалежності США разом з родиною на ставку побіля селища Клевань, Рівненського району. О 12-00 він ще рибалив, коли почався дощ. Раптом хтось зателефонував Василю на мобільний телефон. Коли В. Червоній приставив телефон до вуха, пролунала блискавка, він втратив свідомість від зупинки серця. Родина встигла довезти його до районної лікарні, де Василь помер, не повертаючись до свідомості. Протягом кількох годин біля ставка нікого не було. Тому виконавці спецоперації мали вдосталь часу, щоб знищити усі підозрілі предмети, залишки, котрі свідчили про вбивство. Василя Червонія росіяни вбили майже, як Джохара Дудаєва.
Вам на мобільний, у святковий день телефонує старий, вірний товариш, якому не відмовиш в бодай короткій розмові. Вмикається режим геолокації, і міні-ракета прилітає в телефон. Блискавка та звук громовиці нагадують природне явище під час дощу. Слідство навіть не перевіряло телефони та інші технічні засоби місцевих керівників московської православної церкви – офіцерів ФСБ РФ, котрі неодноразово публічно заявляли, що ось-ось «Бог покарає Василя, чекати залишилось недовго».
Де московські попи знаходились між 10.00 та 14.00, 04.07.2009 року? Кому телефонували? Чому приховано трафік телефонних дзвінків? Хто саме слідкував за Василем Червонієм на початку липня? Василя вбили. Всі вороги і Червонія, і українського народу, полегшено видихнули. Блискавка під час дощу — майже геніальна версія.
Глибоко співчуваю родинам Юрія Оробця та Василя Червонія. Перепрошую на ненавмисно спричинений біль. Українські герої заслуговують на правду. Коли б вона не пролунала.
