Вирішив поділитись з читачами текстом пісні, з котрої розпочинали мільйони хлопців. і я також. Моя перша гітара була подарунком від батьків до 16-ліття. Перед цим, на 10-річчя, тато та мама подарували мені баян. І я мусив закінчити Калуську музичну школу №1, на вулиці Степана Бандери, де готують переможців фестивалів «Червона рута» й «Євробачення». У цьому «будиночку сонця» колись розташовувався повітовий суд, що засуджував Івана Франка. Далі там існували гестапо, НКВС, КДБ.
Слова пропонованої історії, звучать протягом 8 десятиріч різними мовами у виконанні сотень музикантів. Проте найкращим виконавцем «Будиночку» є австралійський гітарист-віртуоз Томі Емануель, що народився 65 років тому в родині, яка виховала шість дітей. Ця пісня також була одним з його перших творів. Спочатку почутих, а вже потім геніально оброблених. З ювілеєм, Томі!
БУДИНОЧОК СОНЦЯ, ЩО СХОДИТЬ
У Нью-Орлеані є дім,
Де сонце ранкове встає.
Для бідних біду приносить він,
О Боже, мені теж дає.
Кравчиня була моя мама.
Блу джинси пошила вона.
Та батько мій був ігроманом,
Що жити не міг без вина.
А що гравець потребує?
Дорожній лише чумадан,
І щастя він може відчути
Тоді, коли повний стакан.
Мамо, скажи своїм дітям,
Куди їх мій шлях заведе.
Промине життя в сльозах, гріхах
В будинку, де сонце встає.
Нога стоїть на платформі,
Іншою на сходах стою.
Вертаю я знов в Нью – Орлеан,
Щоб кару понести свою.
У Нью – Орлеані є дім,
Де сонце ранкове встає.
Для бідних біду приносить він,
О Боже, мені теж дає.
Довідка. Будинок сонця, що сходить — так називали в’язницю в Новому Орлеані. Ця пам’ятка колоніальної архітектури досі існує, попри наслідки відомої повені.
