Прочитав, що сосальдо, спермоустов та їхні російські курватори, відступаючи з Херсону, захопили із собою пам’ятники суворову, кутузову, ушакову, іншим московитам з широкою сексуальною орієнтацією та зневагою християнських заповідей і…. «прах Гершвіна Потємскі» (череп та два кілограми кістякового порошку ніби Григорія Потьомкіна). Кажуть, кістки двохсотлітньої давнини, коли їх облизують рашисти, як вчила Катерина ІІ, допомагають їм лікувати імпотенцію. Вона, клята, косить лави росіян під час кожного обстрілу з боку ЗСУ.
Для окупантів та їхніх херсонських, миколаївських, одеських прислужників у владі нагадаю правду, яку буряти та місцеві колаборанти не бажають слухати. Коли постійно пишу про ментальних росіян, що керують Одесою, Миколаївщиною й відповідним обласним центром, маю на увазі їхнє тотальне небажання позбавляти міста та вулиці російських назв, пам’ятників імперцям, неприховану любов до росіян, що знищили сотні тисяч українців тощо. Далі висловлюсь за пунктами.
1. Вбивство через отруєння Потьомкін заробив через те, що іноді думав не головою, а власним органом, солідних розмірів, за словами Катерини ІІ. Але не найбільших. У коня – більше, посміхалась німецька хвойда Софа, пам’ятник якій охороняють в Одесі.
2. Потьомкін не був біологічною дитиною власних батьків. Його батькові, відставному майору Олександру на момент народження сина в 1739 році виповнилось 66 років.
3. Потьомкіна поховали за наказом Катерини ІІ в Херсоні, хоча перед смертю він просив підлеглого гомосексуаліста М. Фалєєва, дуже шанованого в теперішньому Миколаєві, закопати його в Миколаєві. Перед цим Григорій був помічений в інцесті з племінницею. Хоча це був не інцест. Племінниця Григорія (in law) Олександра Браницька (1754/1838) насправді була позашлюбною донькою Катерини ІІ (1729/1796) та її полюбовника дипломата Сергія Салтикова (1722/1784). Катерина потаємно народила її в 1753 році. Дівчинку похрестили лише наступного року, записавши як доньку старшої сестри 15-ічного Григорія. З того моменту і почалась його зіркова кар’єра. Бо Олександру зробили на 1 рік молодшою, віддали сестрі Потьомкіна Марфі і її чоловіку відставному підполковнику Василю Енгельгарду. Олександра стала старшою дитиною до того бездітної пари і забезпечила подальше безбідне існування родини та майбутнє знайомство Григорія Потьомкіна з Катериною.
4. В 1881 році Олександра, вже зіпсована Григорієм Потьомкіним, вийшла заміж за польського шляхтича Францішека Браницького, який ще не знав, що його дружина є багатолітньою коханкою власного дяді.
5. Диплому про вищу освіту майбутній князь так і не отримав. Позаяк в 1760 році Гриця вигнали з Московського університету за «лєность і нєхождєніє в класи». Викладачам набридло терпіти гультяя. Але ніхто не відібрав у нього військове звання.
6. Протягом року (1774/1775) Г. Потьомкін був єдиним полюбовником Катерини ІІ. Вони встигли навіть таємно вінчатись. Далі Потьомкін не міг одружитись, бо перебував в церковному шлюбі, залишаючись сутенером. Бабця Катя до самісінької власної смерті в 67 років потребувала сексу. Щоб кінь міг задовольняти стару Катюшу із зайвою вагою, запрошені з Італії майстри для неї зробили спеціальне крісло-ліжко. В Одесі охороняють памятник зоофілці, що полюбляла груповуху з Орловими та вправи з конем. Сексуальний символ одеситок - царівна Катя/Софа 157 см довжини та 87 кг ваги.
7. Повертаємось до отруєння Григорія Потьомкіна в Яссах, наприкінці серпня 1791 року. Потенційних замовників було двоє. Тогочасний коханець Катерини ІІ Платон Зубов мріяв обвінчатись з царицею. Проте вона йому відмовила, посилаючись на те, що а 1774 році вже встигла потаємно повінчатись з Г. Потьомкіним. Вихід для Платона був очевидним. Якщо Григорій помре, не потрібно організовувати розірвання шлюбу. Проте організувати отруєння Г. Потьомкіна було легше зробити Ф. Браницькому. І мотивація його шляхетного гонору є більш аніж очевидною. Франку набридли голосні чутки про роги, котрі йому постійно наставляє дружина з власним ніби дядею. Формальний родинний зв’язок між племінницею та рідним братом тещі Франека (бездітним, неодруженим) використовувався в якості алібі. Г. Потьомкін тримав біля себе двох лікарів. Були вони й в серпні 1791 року в Яссах. Окрім прізвищ - Массот та Тімен - про цих діячів нічого не відомо. Але обоє мали цілодобовий доступ до їжі та напоїв, які споживав Г. Потьомкін. Труїти його почали в кінці серпня 1791 року. Дядя терміново викликав племінницю, яка покинула власного чоловіка в Білій Церкві та прибула до Ясс. Власне 52-річчя 30. 09. 1791 Григорій зустрів лежачи в ліжку. За три дні він наказав везти його до Миколаєва, до власного палацу в теперішньому яхт-клубі.
8. Помер Потьомкін в дорозі, в присутності лікарів, останнього кохання - Олександри та миколаївського злодюжки, педофіла Михайла Фалеєва. Труп повернули до Ясс, де 06. 10. 1791 бальзамували. Уся внутрішня порожнина тіла була залита жовчю, що в деяких місцях закаменіла. З таким потужним отруєнням Потьомкін повинен був померти відразу, на початку вересня. Проте міцний організм ще протягом місяця боровся.
9. Замовник, організатори та виконавці вбивства були задоволеними. Робота виконана якісно. Жодних розслідувань отруєння не було. Обидва лікарі змінили прізвища та виїхали з Росії в статусі казкових багатіїв.
10. В Миколаєві в родинному склепі Аркасів лежать якісь собачі кістки. «Науковці» кажуть, що то – залишки М. Фалєєва. Брехня. Зразків ДНК когось з нащадків гея М. Фалеєва немає. У нього не було ані дружин, ані дітей. Так само ніколи не було дітей і в Г. Потьомкіна. Себто, зразків потьомкінського ДНК (нагадаю, що він був прийомною дитиною) в природі не існує. Кістки невідомого походження, вивезені сосальдами з Єкатерининської церкви московського патріархату, належать не Г. Потьомкіну. Після смерті Катерини II в 1796 році син імператриці, Павло I наказав розкрити могилу і розкидати кістки Потьомкіна. Однак у 1818 році було встановлено, що чиїсь залишки досі перебувають в склепі. У 1859 та 1873 роках могилу знову двічі розкривали, ніби, аби підтвердити, що кісткова трухнява належить «слабкому на обрізаний передок» князю. В 1922 році більшовики відкрили склеп, вчергове. Що вони зробили з кістками, чиї залишки були в склепі, невідомо. Жодних наукових доказів того, що у двох поліетиленових мішках, вивезених росіянами з Херсону, містяться залишки саме Г. Потьомкіна немає. Їх і не може існувати.
