Дехто опісля оприлюднення мною римованих частин власного блогу написав мені, що це – не поезія. Згоден. Але я і не претендую на авторство високої поезії. Я лише начитую реп.
Олег Псюк вважає Калуш – столицею українського (україномовного) репу. Після перемоги його гурту на «Євробаченні», як почесний городянин зазначеного містечка має право так вважати.
Замовляли реп – ловіть.
Не можу знайти ДОРОГУ ДОДОМУ.
Я народився давно, в Золотому.
Була у нас хата, садок, маслини,
Та бракувало чуття Батьківщини.
Української школи вже не було,
За мову – прізвиська «Бандера», «село».
Тому надійшов час вертати домів,
В Галичину – край бандерівських синів.
Проте і там було якось нездало,
Хоч ніби нічого й не бракувало.
Батьки мали дачу, житло, машину,
Та в Калуші стало затісно сину.
І ось Миколаїв – корабелів край,
Бродягу в пошуках дому зустрічай.
Тут, власне, до пенсії і дожив,
Та де ж мій дім, я так і не зрозумів.
Бував в Канаді, в Америки штатах,
Відвідав в Європі країн багато.
Та в Україну знову повертаю,
І де гостинець додому, не знаю.
Запитаю у Бога, де дорога
І де мій дім? Мовчить, і ангели з ним.
