Ян Чарнецький

Публікацій: 176

Роздуми напередодні ювілею

Усі ми знаємо основні християнські заповіді (моральні закони людства), хоча і не дотримуємось їх. Перші чотири сторіччя від моменту виникнення християнство вважалось лише молодою гілкою іудейства. Нагадую базові заповідальні формули нещирим відвідувачам храмів, особливо з мокшанськогопідарархату, неприхованого підрозділу фсб рф.

  • Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.
  • Не взивай намарно імені Господа, Бога твого.
  • Пам'ятай день святий святкувати.
  • Шануй батька твого і матір свою.
  • Не вбивай.
  • Не чужолож.
  • Не кради.
  • Не свідчи неправдиво на ближнього твого.

Український ПРОРОК Тарас Шевченко давно сформував для українців їхню власну релігію та заповіді для українства, виключно за якими можна жити щасливо. Позаяк ми всі народжуємось для щастя, а не вічних страждань. Готуючись відзначати 9 березня 210-річчя від народження Великого Тараса, ми навіть не намагаємось осягнути глибин його пророцтв та дороговказу для «рабів малих», зафіксованих у всесвітньо відомих творах. Той, хто на сторожі поставив СЛОВО, вірив, що колись краяни будуть прислухатись до його геніальних слів,  читати й намагатись зрозуміти прочитане…

1. «На все приходить час розплати». Додати до цього  висновку українського КОБЗАРЯ усіх часів та народів нічого. За все скоєне доведеться платити. Якщо не нам, то нашим дітям, онукам, правнукам. Непоміченим не залишиться ні добро, ні зло, ані нейтральність (злочинна недбалість).

2. «І вражою злою кров’ю волю окропіте». Свободу українці можуть отримати лише через криваву боротьбу з одвічним ворогом. Проголошена незалежність України 24. 08. 1991 тільки відклала криваву війну з кровожерливою російською імперією. Ходити між крапельок (вислів Л. Кравчука) можна лише в лазні, коли нахиляєшся за милом на підлозі. Результат для безпечного дурня, що розслаблено нахилився, як і для його держави, буде передбачуваним.

3. «Кохайтесь чорнобриві, та не з москалями. Бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами». Продовження ви усі знаєте і щодоби спостерігаєте, проводжаючи поглядами московитські ракети, що летять в українські школи, лікарні, дитячі садки під злочинні балачки російськомовних громадян України про «хароших брацьєв - руцкіх под плахім пуцькіним, ізик нє вінават, какая разніца на каком язикє паруцкі гаваріць?».

4. «Чужого учитесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають». Так Пророк радив ставитись до будь-яких спроб запровадити в Україні другу державну мову (російську, німецьку, французьку, польську, китайську, турецьку, татарську, іспанську, арабську чи англійську) під приводом глобалізації, комп’ютеризації, автоматизації, універсалізації, космополітизації тощо.

5. «Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога, за неї душу погублю». В Україні треба будувати світську, соціальну, правову, справедливу державу. Спочатку — Україна, а БОГ — лише на другому місці. Так вважав сам ТАРАС ШЕВЧЕНКО, коли промовляв теперішнім встановлювачам коштовних менор в усіх великих містах України.

6. «Я на сторожі коло їх поставлю СЛОВО». Без мови нація вмирає. Німими рабами легше володіти, користуватись та розпоряджатись. Слово – точний ідентифікатор достойної людини, а не німої тварини з раші.

7. «Не втечете і не сховаєтеся; всюди вас найде правда-мста; а люде

Підстережуть вас на то те ж, уловлять і судить не будуть,

В кайдани туго окують, в село на зрище приведуть,

І на хресті отім без ката і без царя вас, біснуватих,

Розтнуть, розірвуть, розіпнуть, і вашей кровію, собаки, собак напоять».

Незворотність покарання за скоєне є невід’ємною частиною базової справедливості (юстиції) в розумінні Т. Шевченка й більшості українців. Сучасні скоробагатьки даремно про це забувають.

8. «І мертвим, і живим, і не народженим землякам моїм, в Україні і не в Україні, моє дружнєє посланіє». Краще про глобальну безперервність історії нації в просторі та часі не сказав ніхто. Україна на планеті була до нас і буде існувати опісля  нашого відходу в інший, позаземний світ. Від кожного громадянина залежить, якою ми залишимо її нашим дітям, онукам і ще ненародженим українцям.

Найкраще вшанування ювілею Тараса Шевченка полягає в уважному прочитанні його творів та намаганні жити так, як він навчав нас, тоді ще «ненароджених, рабів німих».