В м. Калуші, Івано-Франківської області заступник міського голови – росіянка Віталіна Радєцкая називає західних українців «немитими, нечесаними циганами», у яких, на відміну від неї, «немає нічого святого». Це її так порадив єврей Дмитро Табачнік – головний вчитель «покращення вашого життя вже сьогодні». Цей нацист стверджує, що поки радянська влада не залила кров’ю Галичину, місцеві мешканці навіть руки не мили. Миколаївщина – не Франківщина. Тому тут українців циганами поки не називають. Але дискримінують місцевих на користь зайд, не згірш, як в Калуші, батьківщині Степана Бандери. Нижче цитую відкритий лист мешканки с. Радсад, Миколаївського району Наталі Горобець до ГПУ, викликаний «інтересом» першого заступника Д. Табачника.
«Шановний Генеральний Прокуроре! Прошу Вас допомогти мені відновити порушені органами влади права та конституційні гарантії.
У відповідності до ст. 19 Конституції органи державної влади та місцевого самоврядування , їхні посадові особи зобов’язані діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією України. А згідно зі ст. ст. 21, 24 громадяни є рівними перед законом, судом. Дискримінація за будь-якою ознакою (національною, етнічною, соціальною) заборонена.
Від 25. 06. 04 відповідно до витягу з реєстру 3968247 я та мій син є власниками квартири № 4, по вул. Нова, 5, с. Радсад. Одначе, сільський голова 25. 07. 05 в листі № 137 вирішив, що я приватизувала квартиру «незаконно». Позаяк наш дім не є «житловим приміщенням». Проте жодних позовів протягом 5 років після цього листа про визнання неправомірною приватизації квартир в нашому багатоквартирному будинку від сільради до жодного українського суду не надійшло. Хоча сільрада прийняла наш будинок на баланс ще 20. 12. 02 рішенням № 11.
В нашому будинку № 5 від 2004 року з’явився Єлбакієв Е. Ф. Йому сільська рада 14. 03. 06 рішенням № 5 дозволила збудувати у дворі біля будинку гараж. А рішенням № 18 сільрада, окрім гаражу, додатково затвердила Єлбакієву самозабудову – 14 кв. м. Потім 17. 03. 089 сільрада рішенням № 20 дозволила Єлбакієву ще одну «прибудову».
Щодо мене – українки (я ж не Єлбакієва, а Горобець), котра мешкає в тому самому будинку, що і Єлбакієв, ця сама сільрада від 2006 року застосовує дискримінацію. А саме: 10. 07. 06 сільський голова надав відповідь, що мені, на відміну від Єлбакієва, сільрада не надає дозволу на прибудову, бо наш будинок «не переведено в житловий фонд». Чому ж для Єлбакієва цей самий будинок перевели до житлового фонду а для мене – від 2002 року його досі не перевели? Надалі 11. 06. 10 та ж сільрада, яка «узаконила» всі самовільно збудовані прибудови Єлбакієва, звернулась до прокурора Миколаївського району з проханням звернутись до суду (в інтересах мешканців сусіднього будинку?) з позовом проти мене. Бо я не даю хабарів чиновникам сільради і тому досі не можу легалізувати рішенням сільради мою прибудову, котра менше за розмірами від будь-якої прибудови Єлбакієва.
Прокурор району замість боротьби з корупціонерами з сільради подав позов до суду. Я не винна в тому, що від 20. 12. 02 сільрада, прийнявши наш будинок на баланс, не може (через низьку кваліфікацію чиновників) або не хоче (через корупцію) перевести його до житлового фонду. Що зовсім не заважає сільраді одним мешканцям будинку (нежитлового чи житлового?) дозволяти прибудови, а мені – зась. Прокуратура, РДА, сільрада карають мене за те, що сільрада протягом 8 років демонструє прокуратурі злочинну бездіяльність та корупцію.
Ще один доказ корупції та підробки документів в сільраді – відповідь від 12. 07. 10, за якою наш будинок вже виявляється житловим та «багатоквартирним». А прилегла до будинку територія, котру дають Єлбакієвим та не дають Горобцям, виявляється «територією загального користування». Чому прокуратура дозволяє сільраді за хабарі одним цю територію роздавати, а інших - тероризувати позовами до суду та замовними судовими рішеннями. При цьому сільрада не бере до уваги ті обставини, що мою прибудову 04. 11. 10 погодила районна СЕС та 09. 11. 10 погодив пожежний нагляд.
Війна, яку ведуть зі мною прокуратура та сільрада, пов’язана з бажанням Яковенко (Сулими) - родички першого заступника міністра освіти та науки Сулими Євгена Миколайовича захопити землю, на котрій стоїть моя прибудова, а згодом – і мою квартиру».
Ось так українці стають чужими «на нашій, не своїй землі».
