Прочитав, яким чином калушани будуть спокушати іноземних туристів (велодоріжки, боулінг, ковзання на льоду тощо), і засумував від непрофесійності осіб, що дбають про туристичну привабливість Калуша.
Не буду деталізувати, але скажу бодай коротко: міжнародний туризм будується на універсальному побутовому комфорті (логістика, транспорт, замешкання, комунікації, безпека, харчування, доступність цін на все перелічене) та УНІКАЛЬНОСТІ того місця, яке пропонується відвідати туристу. Неординарність місцини забезпечується як незаперечними історичними фактами, так і легендами з міфами. Легенди завше прив’язані до непересічних особистостей, навколо яких і вибудовуються туристичні маршрути, цікаві саме для цільових груп споживачів вашого «туристичного продукту».
Легендарними особистостями (в туристичному сенсі) Калуша, на мою надзвичайно суб’єктивну (!) думку, є наступні історичні персонажі.
Король Польщі Ян ІІІ Собєські, етнічний українець та нащадок Данила Галицького по лінії матері, його дружина королева Марисенька, позашлюбна донька попередньої королеви Польщі, французького походження.
Степан Бандера, який народився в Калуському районі, його батько Андрій Бандера, учасник української революції 1918 року в Калуші, брат Степана – Богдан Бандера, який навчався в приміщенні теперішньої середньої школи №1. До видатних українських історичних особистостей, що відвідували Калуш, належить також Іван Франко.
Єврейські діячі Калуша: перший в Польщі обраний «міський голова» Калуша з родини Мейєрів, художник Йонаш Штерн, власники найстарішого в Україні калуського пивзаводу
Виходячи з вище наведеного, мультикультурна туристична привабливість Калуша розраховується на українських, польських, єврейських туристів. Це означає, що книжку «Історія Калуша та Калуського району» українською, польською мовами та на івриті треба було видати ще вчора. Так само, як продублювати польською, англійською, івритом офіційний сайт міста. Можна і німецькою мовою також. Туристи повинні відвідати історичні місця, фактичні та вигадані (так-так, без міфів міжнародного туризму не існує), спокуситись національними стравами в калуських ресторанах української, польської, єврейської чи німецької кухні.
Окрім меморіалів усім загиблим, в тому загалі – і на площі Героїв, в Калуші повинна бути голлівудська доріжка з вмурованими зірками на честь видатних культурних діячів – калушан. Аналогічно туристи повинні десь в одному місці побачити й увіковічення видатних калуських спортсменів та відвідати найстаріший в Україні пивзавод, заснований в 1565 році.
А тепер, після технологічного відступу, повертаюсь до королеви Марисеньки – єдиної в світі королеви, яка відвідала Калуш. Хто знає про інших королев – гостей Калуша, пишіть. Після попередніх публікацій у «Вікнах» моїх думок щодо візитів королівського подружжя до Калуша найбільше питань виникло до мотивації Марисеньки. А з якою метою вона відвідала калуську фортецю? Викладаю останню версію, лише на перший погляд – фантастичну. Сподіваюсь, попередні вам вже відомі.
Король Ян ІІІ Собеський і Калуш. Другі і треті відвідини
Король Ян ІІІ Собеський і Калуш. Перші відвідини
Королева Польщі Марисенька і Калуш
Триста тридцять років тому, 1 серпня 1686 року королева Польщі Марисенька (фр. Marie Casimire Louise de La Grange d’Arquien, пол. Maria Kazimiera d’Arquien, 28.06.1641 — 30. 01.1716) дружина короля РП Яна ІІІ Собеського (17.08.1629 — 17.06.1696) відвідала калуський замок разом з радником короля Анджеєм Залуським (28.01.1648 — 12.05.1711). Деякі польські дослідники вважають наступну стрімку кар’єру Анджея наслідком вельми близьких стосунків з королевою. Докази відсутні – наклеп.
До Калуша Марисенька та Аджей прибули з Варшави, за день до комісарського суду над євреями. Місцеві українці скаржились на «польських жидів» (самоназва). Позаяк останні купили в християн багато будинків, землі та користуються ними. А місту від того – жодної користі. Євреїв, що складали на той час 40 % населення Калуша, зобов’язали платити за будинки і землю місцеві податки, як платять всі. Кіпрських офшорів, мільярдерів, е-декларацій тоді не було. Проте бажання не сплачувати податки у видатних бізнесменів існувало завше. Це офіційна «легенда» видатної міжнародної шпигунки, так вважає більшість польських істориків, Марусеньки. Звісно, легенда. Станом на кінець липня 1686 року в польському королівстві євреї складали третину населення усіх (!) міст та містечок. Господарські суперечки виникали в кожному населеному пункті і між різними етнічними, релігійними об’єднаннями. Зокрема, вже 24 роки поряд з Калушем розвивалось місто Станіслав, в якому мешкали католицька громада вірмен, греко-католики українці, католики поляки та іудеї. Між цими спільнотами також виникали конфлікти. Але королева з Варшави через Краків вирушає тільки до Калуша, котрий не на кожній тогочасній мапі можна було знайти.
Відомо, що Марисенька мешкала в калуській фортеці впродовж кількох днів, хоча сама суперечка була розглянута за дві години. Фортеця складалась із замку та навколишньої території, огородженої кам’яними мурами. Всередині фортеці були різноманітні господарські, житлові споруди. Кордони фортеці складали мури вздовж сучасних вулиць Бандери, Підвальна, Дзвонарська та Франка. Головний в’їзд на територію фортеці здійснювався через браму, розташовану на перетині вулиць Бандери та Грушевського. Була ще одна брама, для відступу, прямо навпроти – на вулиці Дзвонарська. Власне, калуський замок, де мешкала королева, посідав теперішню площу розташування виконкому Калуської міської ради, будинку культури та костелу, тобто – найвищу частину фортеці.
Щоб перейти до чергової мотивації калуської гастролі Марисеньки, варто коротко повернутись до «кохання сторіччя» між Марисенькою та Янічком (Яном Собєським).
Ці два персні належать до нашої родинної колекції. Чоловічий перстень (третє фото) належав одному з кардиналів з ватиканської конгрегації, нашому родичу. Жіночий перстень (друге фото) оповитий безліччю таємниць (вистачить на пару блогів). Обидва перстені виготовлені вірменськими ювелірами зі Стамбулу наприкінці 19-го сторіччя. Загублений в Калуші перстенек Марисеньки, за яким вона приїздила 31.07.1686 року, виглядав приблизно саме так. Два мої перстні виготовлені в 1991 році. Порівняйте, як якість українського золота та вироби українських майстрів відрізняються від вічних прикрас, виготовлених в “старі добрі часи”
Ян ІІІ Собєські є єдиним польським королем, котрий ТРИЧІ БРАВ ШЛЮБ З ОДНІЄЮ жінкою.
На початку 1655 року Ян Собєські повернувся зі Стамбулу, де в польській амбасаді представляв інтереси королівства. До слова, окрім польської, Ян володів латиною, французькою, німецькою, італійською, іспанською та турецькою мовами. Іван Мазепа знав на дві мови більше. Порівняйте з теперішніми керівниками України чи Польщі. В березні 1655 року у Варшаві, в королівському палаці королева Марія Луїза організувала велелюдну «забаву». Там 14-річну красуню Марисеньку побачив та покохав з першого погляду 26-річний Ян, перенасичений сексуальними втіхами стамбульських масажисток. Польські історики стверджують, що, окрім танців, «нічого не було». Я переконаний, що сексуальний контакт був. В подальших листах Марисенька називала Яна власним першим чоловіком на все життя. Тодішні француженки чудово володіли методами французького сексу, який нині зветься мінетом. А перший чоловік Марисеньки Ян Собєпан вважав, що її зіпсував король Франції Людовік ХІV, а не його сусід в районі Замостя Ян Собєський. Взагалі, Собєський та Марисенька полюбляли взаємний оральний секс (кажучи сучасною мовою), коли «бавились», як казав Янічек. Про це свідчать їхні листи, постійно цензуровані польськими істориками. Поляки ніяк не можуть змиритись з тим, що ця королівська пара постійно описувала, як вони один одного всюди цілували, цілують і будуть пестити.
Переходимо до одружень. Першого разу це трапилось восени 1661 року: «W dzień św. Jana 1661 r. Jan i Marysieńka spotkali się znów w Warszawie i podążyli potajemnie do kościoła Karmelitów, gdzie Sobieski przysiągł ukochanej wierność. Para wymieniła się pierścionkami». Увага – пара обмінялась обручками. Ян подарував Марисеньці перстень, привезений зі Стамбула в 1655 році. Нагадую про неприпустимість цього шлюбу з точки зору канонічного ватиканського права. Адже Марисенька на цей час перебувала в шлюбі з Яном Собєпаном Замойським, котрий помер від сифілісу лише 07.04.1665. Тобто, впродовж чотирьох років Марисенька зраджувала чоловіка. Під час першого шлюбу майбутні король та королева сказали неправду ксьондзу про те, що Марисенька є незаміжню. Ще за два роки до смерті Собєпана роман між його дружиною Марисенькою та Яном Собєським не був таємницею. Але Марисенька ніколи не носила перстень від Собєського на очах у Собєпана. Доводилось ховати перстенек з коштовним камінням, а потім знову одягати під час романтичних таємних побачень.
Вдруге Ян Собєський та Марисенька (вдова, яка не дотрималась піврічного трауру за тогочасним звичаєвим правом) пошлюбились також у Варшаві 05.07.1665. Нових обручок не використовували. Вінчав молодих папський нунцій Пігнателлі, який пізніше став Папою Римським Інокентієм XXII. Поляки вважають, що Марі наставляла ріжки Яну ще за життя саме з майбутнім Папою. Бо після смерті Собєського Марисенька виїхала до Ватикану і спала в спільному ліжку з Пігнателлі, який не був помічений у гомосексуалізмі.
Третього разу Янічек та Марічка в’язали шлюб прямо в королівському палаці (знову у Варшаві) вночі 14.05.1665. Нагадую про обручки (це важливо) – скористались старими. О 23.00 Ян та Марисенька бавились в ліжку, тодішня королева (ніби хрещена мати, а насправді – біологічна матір Марисеньки) несподівано заскочила до спальної кімнати і пояснила Яну, що він збезчестив порядну вдовицю. Тому на вибір: або страшна кара, або шлюб. В сусідніх покоях вже чекала «домашня заготовочка» королеви – сонний священик. ПАН БОГ любить трійцю ))) Чудова традиція багато разів одружуватись на одній жінці.
Легалізованими в якості короля та королеви Польщі Ян з Марисенькою стали лише 02.02.1676 на Вавелю, в Кракові. Але до цього треба було якимось чином забезпечити власне обрання королем. На теренах тогочасної Європи лише в Польщі та Україні (!) очільників держави обирали.
Проте зараз варто повернутись до перших років подружнього щастя Яна та Марії. Окрім постійних любощів в перервах між розлуками, переповненими еротичними листами, пара (генератором амбіцій в якій виступала Марисенька) планувала потрапити на королівський трон. Як цього досягнути, коли Марисенька нічого не отримала в якості спадщини після смерті першого чоловіка, бо не дотрималась піврічного трауру. До шлюбу у неї взагалі, окрім особистого одягу та французького титулу, нічого не було. Ян пояснив, що треба стати видатним військовим переможцем. Мати Марисеньки, що ховалась за статусом хресної матері, помирає 10.06.1667 року. Від 1668 року Ян Собєські стає великим коронним гетьманом Речі Посполитої. Потрібні гроші для найму чисельного війська і перемог в міжнародних походах. Де взяти кошти?
Марисенька зголошується взяти гроші в борг і наприкінці 1668 року вирушає до Франції. Для цього Ян видає їй кілька десятків чистих аркушів з власним підписом великого коронного гетьмана та печаткою. При потребі дружина коронного гетьмана повинна брати гроші і писати боргові розписки, пояснюючи – коли чоловік стане королем, він все віддасть. Історичні факти свідчать, що Марисенька привезла з Франції більш, як 30 тисяч золотих. Від 1671 року розпочинається серія блискучих перемог Яна Собєського. Походження грошей, які допомогли Собєському стати королем, досі є загадковим.
Початково Марисенька хотіла отримати гроші в борг від короля Франції Людовіка XIV, навіть, нарешті, віддатись йому. Бо Людовік все життя пам’ятав, що це 12-літнє дівчисько в 1663 році відмовило йому. Це була перша і єдина відмова Людовіку. Він був готовий отримати повну сатисфакцію. Але агентура короля повідомила, що Марисенька безнадійно хвора на сифіліс («французьку хворобу»). Тому навіть французький секс з нею є небезпечним. Польські історики вважають, що король дав гроші Марисеньці через посередника за майбутню унію Польщі з Францією на правах васала. Помилка. На таких умовах Ян Собєські ніколи б кошти не взяв.
Гроші Марисеньці дали представники єврейської громади Франції, в якій розпочалась хвиля репресій, що в подальшому спричинила масове переселення євреїв до німецьких земель та Польщі. Вона написала їм розписки від імені Яна Собєського на аркушах з його підписом та печаткою, французькою та польською мовами. Іншими мовами Марисенька не володіла. Євреї, окрім розписок, в якості застави вимагали перстень. Марисенька віддала обручку, яка була учасником всіх трьох шлюбних церемоній з Собєським.
Під час церемонії коронації на Вавелю 02.02.1676 Ян нагадав дружині, що варто повернути обручку в родину. Бо розписки вже повернулись. Натомість Польща стала єдиною і першою країною Європи, де євреї – іудеї отримали права повноцінних громадян. Дискримінація за релігійною ознакою була заборонена. Саме тоді в Польщі почали масово з’являтись єврейські школи, синагоги, лікувальні заклади, театри. Французькі євреї ризикнули і виграли за рахунок вдалого обміну. Король офіційно нікому нічого не винен. А перстенек, який сентиментальному Янічеку був дорогий як пам’ять, де? Перстень разом з французькими євреями впродовж 18 років мандрував Австрією та Польщею і опинився в Калуші, в найбагатшій місцевій єврейській родині Майєрів. На користь цієї версії говорять і назви деяких сіл в радіусі 30 км навколо Калуша, в котрих простежується французьке походження. За перстнем, без зайвого розголосу, як могла лише спецагент міжнародного масштабу, королева Польщі Марисенька і прибула 31.07.1686 року до маленької калуської фортеці.
На завершення – трошки королівської еротики про оральний секс. Бо куди ж без нього в світовій історії?
Янічек пише Марисеньці: “Wciąż się zarzekał, że nawet z odległości całuje wszystkie śliczności najwdzięczniejszego ciałka. Martwił się, czy przesłana w podarunku poduszka istotnie spała między ślicznymi nóżkami”. Марисенька полюбляла надсилати Яну власне лобкове волосся з лона. Собєськi пише: “Droższe jest to nad wszystkie skarby na świecie. Nic tak ślicznego koloru i tak delikatnego nie było pod słońcem. Wszystkie moje kłopoty i myślenia, gdzie to mieć i gdzie to chować, aby nie przestając całować patrzeć na to”. І ще трошки сексу від польського короля: “A teraz całuję począwszy od busieńki, wszystkie śliczności, a najbardziej tyteńki, muszeczkę, pajączka i śliczne nóżeczki”.
Коли пара закоханих в 1660 році посварилась, Ян послав Марисеньці в подарунок живого «карла» (карлика). Тоді був такий тренд: карлики непомітно робили шляхетним дамам кунілінгус під спідницями і виконували функції спеціальних листонош для потаємної кореспонденції. Щодо оральної майстерності беззубої Марисеньки (штучна стоматологія з’явилась лише через 100 років) польські історики вважають її неперевершеною. Інших принад за цією «французькою шпигункою» вони не помічають )))
До речі, хворі зуби в ті часи просто виривали. Тому беззубі молоді чоловіки та жінки були звичним явищем, котре не перешкоджало пристрасному коханню.
