Коли ми гуляємо з донькою вуличками болгарського містечка, чуємо галас, крик, смішну надзвичайно болгарську мову та музику. Скрізь грає музика, дуже часто це не аудіозаписи. Хлоп’ята шкільного віку грають на скрипках та акордеонах, босоногі дошкільнята жалібно співають, мов ті чайки над морем. Смугляві чоловіки, чомусь, грають мурку, катюшу та калінку-малінку. Туріст-орієнтед саунд, як пояснив один місцевий аккордеоніст.
Ця орієнтація на російського туриста заважає мені і дуже, зрозуміти справжніх болгар. Доведеться їхати вглиб країни. Дуже шкода жителів Варни, їх учора затопило, багато жертв.
Ще нам пощастило потрапити на фестиваль дитячої творчості «Сълнце. Радость. Красота». Три дні поспіль спостерігала за інвантильною надмінною дорослістю учасників танцювальних колективів, їх взаємовідносинами з тренерами та тим, як місцеві хлопчаки заграють до юних танцівниць. Ось вам іллюстрації — музика та танці.
