Інжир, фіга, смоква, винна ягода — стільки різних назв у одного дерева, що дає легендарні суперкорисні плоди, і, за клисифікацією, є фікусом. Інжир є найдревнішим культурним плодовим деревом, соковитими фруктами якого частувались у древній Фінікії, Єгипті, Греції, Аравії. А чим там Адам прикриває цнотливо свою чоловічу природу? А, та це ж фіговий листок, лапатий та шершавий.
Друге тисячоліття до н. е. повниться згадками про використання плодів смокви — з нього робили вино, сушили і додавали у каші, перертирали на пасту і споживали на десерт, пекли хліб. Плоди інжиру бувають від світлозелених до темнофіолетових, всередині — насіння з м’якоттю, а згори вони злегка пухнасті.
Плоди інжира багаті калієм та магнієм, містять корисні цукри та білок, до 6%. Саме тому йому ледь не поклонялись у давнину. Ще фіги широко використовують у медицині — рятують від кашлю та болю у горлі, а оскільки містять заліза більше, ніж яблука, то часто використовуються при анемії. Крім того, вживання двох-трьох плодів інжиру на день, сушеного чи свіжого, нормалізує травлення, виводить токсини.
Бачите, інжир — це багатовікове благо багатьох цивілізацій. Я обожнюю інжир з йогуртом і медом, спробуйте йі ви.
В інжирі люблять жити кажани — це я пам’ятаю ще з дитинства. І знаєте що — виявилось, правда! Лапате листя дає більше тіні, захисту від палючого сонця, тож, увечері навколо дерев інжиру шугають пухнасті кажанчики, а ще кажанам страшенно подобається злизувати солодкий сік зі спілих фруктів. Частуйте себе інжиром та будьте здорові.
