В одній з нещодавніх дискусій з подругою я дізналась, що називати млинці «млинцями» нині застаріло, архаїчно та немодно. А потрібно — звати їх «крепами», бо їх рецептура тепер французська. Від французького les crepes, очевидно.
Тільки от один момент — підхід до приготування млинців однаковий у більшості культур. Панкейки, бліни, крепи, палачинки — все це млинці. Може бути різним борошно, кількість яєць та молока, але схема замішування тіста незмінна. В дискурсі про крепи: відрізняється лиш інструмент для випікання — не сковорідка, а плаский розпечений диск. Так що всі, окрім вуличних продавців, що ножем розподіляють тісто на площині, готують млинці.
Слова часто вигадують для пафосу. Але уявімо, що кулінарія — це така наука на кухні. Набір інгредієнтів та спосіб їхнього приготування формують назву для страви. Чи станете ви робити заміну звичного терміну на нове слово іншомовного походження, якщо особливої різниці ні в методі приготування, ні в наборі продуктів немає?
Тож, усі ці новоявлені крепи замість млинців, смажені чізкейки замість сирників та мітболи замість тефтель — лише плутають споживача. Можливо, дехто вважає, що запозичення слів з інших мов додає особливого «європейського» шарму. Я навіть розумію рестораторів, що величають бутерброди брускеттами, щоб мати змогу поставити вищі ціни.
Але кого я не можу зрозуміти серед цього карнавалу форми та змісту, так це вітчизняних фуд-блогерів. Вони нібито покликані донести основи та секрети кулінарної майстерності до широкого загалу, знімати страх перед плитою та сковорідкою у найглибоководнішого офісного планктону та заговорювати свої фото на «щастя, любов і долгоє хранєніє овощей». А, натомість, я все частіше бачу «крепи з нектариновим компоте», «брускетти з салямі та кресс-салатом» і «мітоболи в пасті» без відповідних пояснень у тексті, що це, власне, за страви і чому вони так звуться.
І тут таки можна згадати про убогість української кулінарної термінології на противагу італійській, французькій чи британській. Наші середньоукраїнські бабусі часто переживали скрутні часи, тож страви були прості, довгих назв ніхто не сплітав. Проте, я от кажу «затірки» та «гомбовці», а ви ж не знаєте, що то за звір, і чи воно друг відомого усім чизкейка? Можливо краще одягати зміст страви у більш знайому форму, та називати речі своїми іменами? Бо все це змахує на дешеві понти.
Множення смислів ще ніколи не допомагало. Сила в простому, як на мене.
Тож, подаю рецепт млинців з яблуками та персиками.
Для млинців:
500 мл молока
3 яйця
250 г пшеничного борошна
1 ч. ложка солі
1/2 ч. ложки соди
4 ст. ложки цукру
В глибокій ємності змішайте вінчиком яйця до однорідності, влийте молоко та додайте сіль, цукор та соду. Далі обережно просійте борошно в центр молочно-яєчної суміші і з центру ж починайте вмішувати борошно круговими рухами. Не підіймайте вінчик вгору-вниз, так будуть створюватись небажані борошняні грудочки. Варіант — змішайте борошно з яйцями та молоком блендером.
Дайте тісто «відпочити» від замішування 10 хвилин, а потім випікайте на сковорідці з низьким бортом. Змащуйте сковорідку періодично олією та дивіться, щоб вогонь був не дуже сильним.
Для начинки:
4 стиглих яблука
2 персики
гілка розмарину
4 ст. ложки меду
2 ст. ложки масла
Масло та мед нагрійте в глибокій сковорідці, якщо маєте азійську сковорідку «вок» — вона підійде ідеально. Наріжте яблука та персики дольками та викладіть у розігріту сковорідку. Перемішайте декілька разів, щоб рівномірно розподілити масло та мед по фруктах. Пучками пальців розітріть гілочку розмарину та додайте до фруктів. Тушкуйте 6-8 хвилин.
Далі загортайте начинку у млинці та смакуйте. Збиті вершки та цукрова пудра — за опцією.
