Енергетичне місто Турин у сонячній Італії недаремно вважається одним з кулінарних осередків Європи. Саме п’ємонтська кухня подарувала світу ризотто, савоярді, вермути, шоколадно-горіхову пасту. Оскільке місто є індустріальним, тут зародились та почали розвиватись такі світові бренди, як Nutella, Lavazza, Martini. Крім того, кожних два роки у Турині проходить фестиваль здорової їжі Terra Madre, що було організовано міжнародним рухом Slow Food, як протест бездумному конс’юмеризму сучасного швидкого життя.
Фестиваль має на меті збереження біорізноманіття планети, захист корінних народів та етносів, висвітлення традиційних методів вирощування, збирання та приготування їжі. З кожним роком Slow Food збирає все більше активістів, котрі розуміють важливість збереження здоров’я землі та людей, що працюють з землею. На відкриття цьогорічного фестивалю своє звернення в підтримку руху записала Мішель Обама. З конференціями фестиваль відвідав також відомий кухар, телеведучий та активіст здорового харчування Джеймі Олівер.
“Маленька революція в харчуванні може спричинити світовий переворот”, як сказав харизматичний лідер руху Карло Петріні.
Конференції, що відбуваються в рамках фестивалю, піднімають питання глибоко соціальні, де їжа розглядається як антропологічний фактор. Кочові пастухи Ефіопії, збирачі дикого меду Мексики, виробники місо пасти з Японії, африканські рибалки — у кожного з них своя важлива та особлива проблема, пов’язана з виробництвом їжі та традиціями харчування. Коли я слухала доповідь фермера зі Сьера Леону, де саме вибухнула епідемія Еболи, раптом зрозуміла, як мало часу ми маємо на те, щоб змінити реальність.
“Ми такі ж крихкі та вразливі, як і екосистеми, що ми намагаємось захистити”, — так закінчив свою промову молодий чорношкірий фермер, а увесь зал плакав і аплодував. І тут я подумала, ви тільки уявіть, усе це біорізноманіття, безліч видів продуктів, вирощували і ще продовжують вирощувати наші дідусі у бабусі. В той же час транснаціональні корпорації, міжнародні сітки супермаркетів намагаються прирівняти всі продукти планети до одного ГОСТу, закріпивши лиш декілька затверджених сортів для вирощування та розповсюдження, це повна дурість. Уявіть лише, що на планеті існує більше 100 видів бананів, а ми куштуємо лише один сорт Кавендіш, бо лиш його вирощують велетенські корпорації. На ринку в суботу я можу обрати яблука з-поміж десятків сортів в той час, коли в супермаркеті я можу знайти стабільно максимум чотири види — жовті голден, зелені гренні сміт, червоні та просто “яблуко місцеве”. Тож? присутність на міжнародних конференціях фестивалю Терра Мадре просто надихнули мене до дій, вказали правильні вектори руху для нашого юного громадянського суспільства.
“Кулінарні особливості залишаються лиш базою, коли мова йде про здорове харчування дітей у школах, про контроль якості продуктів, що ними щодня харчуються наші діти», — так розпочав свою промову Джеймі Олівер, коли сотні захоплених очей дивились на нього з залу. Всі ми чекали секретів, особливого досвіду, адже Джеймі вже змінив систему харчування Штатів та Британії. Всі ми знаємо, що здорове харчування дуже важливе для майбутнього всього людства, та чи задумуємось ми над цим, коли купуємо “воскові” фрукти, ковбасні вироби та сири у супермаркетах. Так само ми рідко задумуємось над тим, звідки потрапляє їжа на столи наших дітей у школах та дитсадках. Хто виростив та зібрав продукт, чи були використані добрива та дотримані норми збору врожаю?
Хто виграє тендери на шкільне харчування у нас в країні? В Європі цю проблему вже усвідомили та намагаються змінити реальність, де транснаціональні компанії, світові гіганти, знищують місцеві економічні системи, прирікають сімейне фермерство та руйнують здоров’я населення. Познайомити місцевого фермера та вчителя, надати їм можливість спільно створювати едукаційну систему майбутнього покоління, ось що, наразі, важливо. Адже кожна дитина має невід’ємне право на здорове харчування та спілкування з природою. Впровадити в Україні стандарти виробництва їжі — це питання громадської відповідальності за майбутнє. Проекти створення шкільних теплиць та садів, невеликих зоопарків, що їх зараз активно впроваджують у Сполучених Штатах та Британії є близькими для нас, адже українці споконвіків пов’язані з землею духом.
Задумайтесь над тим, чи вміють сучасні діти самостійно виростити та доглянути живе і зрозумієте, як важливо починати діяти. Протиставити загарбницькому урбанізму оновлену агрокультуру є економічною необхідністю нашої сучасної держави. Життя на планеті буде саме таким, як ми його створюємо. Починайте з себе.
