Польські митники, прикордонники та інші перші-стрічні польські автофіскали пекельно пожорсткішали по відношенню до українців — це помітно стало ще в березні: “цельнікі” перетрушують ваші цілі відвідати Польшу, ваші намір перетнути кордон буквально ставлять до стінки, допитують його, ніби перевіряють на детекторі брехні, вивертають йому кишені, витискають з нього бажання, видозмінюючи одне й те питання, задаючи його з різних сторін різним членам сімейних екіпажів, щоб знайти розбіжності у відповідях (тому краще вдавати, що недорозумієте польської мови, як би добре ви її не знали — це ще й тішить митне самолюбство).
Такими “повороткими” психологічними “хитрощами” вони сподіваються упіймати когось на чомусь гарячому - хоча б на сигаретах чи горілці, або на намірі перетнути кордон не за запрошенням, або на відсутності муз. інструменту при наявності культуральної візи...
Пропускають в кінці кінців, здається, всіх, але дещо зверхньо — ніби пропускають “нижніх”.
Бо далі за Польщею кордонів вже нема, і польські митники та паспортисти тепер працюють з потрійною силою — за всіх колишніх митників європи, за все спільне митницьке минуле, яке об’єднувало роз’єднанням.
Вони думають, що вся “оборонна сила” Європи скотилась сюди, в ці єдині діючі ворота Унії, на яких вони стоять, вважаючи себе воротарями Європи. Хоча по їхніх “воротах” давно ніхто не б’є, і поки вони “віддуваються” за всю Європу — надуваються і здуваються в області щік - що можна списати на спізнілу парусність уяви — ми приймаємо недуті удари на свому східному кордоні, котрий просів, як весь український асфальт...
Тим часом кордон Польщі — це її хворобливе місце, у неї — запалення кордону, вона “догоджає” йому, як намагається догодити своїй дитині домогосподиня — “квочка” за характером, якій Бог дав одне дитя, а енергії материнства зашив у неї на чотирьох.
При цьому не виключено, що мудра Польща таки стала успішною завдяки цій рисі, в тому числі. Бо історія професійного чи в бізнесового успіху особи — це переважно історія рис її характеру, а не талантів. Так само, як і здатність розуміти іншого — це частіше риса характеру, ніж не інтелекту чи розуму.
