Свідомість сучасних громадян України майже не змінюється. Очевидно, надто глибоко в нас посіяний пострадянський, а нині проросійський ватний менталітет, що влада і народ, це окремо існуючі поняття. Переважна більшість українців, свідомо й далі очікує, що за них все мають зробити ті, котрі приходять до влади.
Саме до такого висновку приходжу аналізуючи та спостерігаючи за тим, що відбувається в Україні, за межами території проведення АТО.
Коли був Майдан, під час Революції Гідності, ми, спостерігали навколо неймовірну чисельність світлих, щирих, патріотичних та порядних людей. І я відверто сподівався, що від тепер мені і всім нам, нарешті, доведеться мати справу саме з такими людьми, як в побуті, в діловому середовищі, в політиці, так і у владних коридорах.
Натомість, у своїй переважаючій більшості, одержали реанімацію: або ж тих самих злодіїв, або ж нових облич з тих же злочинних, корупційних середовищ.
Через те, що зміни не відбуваються настільки швидко, якби нам цього хотілося, я увесь цей час, навмисно намагався не говорити публічно про негативи. Усі випадки і факти тримав при собі. Навпаки, переконував знайомих, що необхідно набратися терпіння, бути оптимістами тощо.
Міг би, звичайно, й надалі тримати своє особисте враження при собі, так би мовити для власного використання та висновків. Адже щиро хочеться, аби навколо нас, простих громадян та нашої країни, панував виключно позитив, в тому числі і в іміджі серед народів інших країн.
Проте, вже нині, враховуючи тенденцію антирозвитку та кількість загиблих, які, насправді, боролись за зміни в країні, за очищення влади від негідників, переконаний у зворотному.
Так, мовчання – золото! Але реалії такі, що замовчування та наша надмірна українська ліберальність, це фактичне знищення майбутнього, якого ми так прагнули, за яке Герої віддали і продовжують віддавати своє життя. Саме цим користуються особини, які мають відкриту або приховану антиукраїнську, антидержавну, антинародну позицію та ті, хто надалі планує кришувати й сидіти на грошових потоках, аби збагачувати виключно себе та власних дітей.
Адже наше мовчання та стриманість вигідна тільки їм — тим, хто ще при владі. Мовчання народу — це їхній мандат на безкарну вседозволеність.
А ті, хто з вищевказаних персон вже втрачає або ж втратив такі мандати й владу, ведуть себе прямо протилежно: публічно виливають бруд на попередників, наступників, колег тощо, чим і обмежуються. Їм зараз не до багатостраждальної України. Вони розгублені, не знають чим заробляти на життя, адже тільки й вміють, що красти у власного Народу.
Саме огидне для мене в цьому — це те, що величезна армія ось таких, морально низьких та нелюдяних особин, досі залишилася у владі, в політиці, в правоохоронних та судових органах, на інших посадах у державних та комунальних структурах. Вони далі діють за визначальним для них пріоритетом: власна кишеня — дорожча за всеукраїнський добробут. Продовжують займаються самопоїданням власної країни.
Яскравих прикладів, що це підтверджують, у кожного багато. Проте наведу свій, що найбільш вразив мене за час, який я відвів на хоч якесь маленьке становлення ідеалів Майдану та зміну ситуації на краще.
До мене потрапили кілька документів, які, як я розумію умисно готувалися якраз такими аморальними особинами з органів, призначених захищати права людини та держави. Інформація, що викладена в них, є фактично компроматом на своїх же колег. Автори документів, надають характеристику іншим особинам, які очевидно є, чи нині вже перебувають в статусі «були», конкурентами в боротьбі за ту чи іншу посаду, вплив на певні процеси, тощо. Стилістикою написаного не надто переймалися: власні оціночні судження, котрі, повірте, не носять характер ділових, іноді аж занадто відверті висловлювання.
Наскільки зрозумів з написаного, у них все поділено за сферами впливу, а ті, що тимчасово опинились без доступу до годівниці, ті поділені за «групуваннями-ізгоями», які перебувають в очікувані свого зоряного часу.
Зазначається, хто, де, на якій посаді, як і ким, за що і для чого був призначений. Кому ці персони служать і на кого насправді працюють. Навіть є рекомендації, що і як потрібно з ними вчинити.
Написане просто вражає. Потрібно мати сильну і стресостійку психіку.
То виходить так, що наші з вами права і свободи продовжує захищає фактично узаконене організоване злочинне угруповання (ОЗГ), яке ТОТАЛЬНО поглинуло вищезазначені структури!?
І найстрашніше в цьому те, що як автори даного “дітища”, як і загадані ними персони, досі працюють, а певні — навіть отримали підвищення.
Складається враження, що всередині ось таких державних масштабів ОЗГ точиться боротьба між собою не на життя. Це означає єдине: є за що боротися.
Припущу, що мова, очевидно, йде про заробітчанство переважно на криміналі. Принаймні до цього підштовхують долучені до пакету довідки по деяким кримінальним справам. Суми спричинених збитків, які там фігурують, не просто вражають, а здогадуючись з якою метою, ці документи були долучені, вводять на довгий час в шок.
Щодо характеристик персоналій, то чого тільки варті заголовки: «Незалежні ні від кого, але небезпечні». В описах написано таке (витяги мовою оригіналу): «…надзвичайно самовпевнений, наглий, непорядний, підлий. Любить влізти в довіру з метою зібрати інформацію, яку потім використати проти особи. Бували випадки, коли разом зі своєю дружиною напрошувалися в гості до співробітників, потім скритно знімали обстановку…».
Наступний заголовок: «Люди (такого-то) та (такого-то)». Зазначається, для вирішення яких питань були призначені останніми. Повірте, мова йде не про захист законних інтересів громадян та юридичних осіб, а також Держави, що насправді визначено для них законодавством України.
Звідти ж цитати, щодо чималої кількості своїх колег: «….по неперевірених даних любовниця…..; зверхня, нагла, непорядна, людей рахувала за болото і тупих бандерівців; мала завдання все поставити на грошові потоки; мали завдання нагнітання обстановки, щоб приїжджали на поклін з реальними пропозиціями (грошовими); співпрацює тісно з ними (такий-то); фактично нічого не робив, все поставив на грошові потоки і здирництво; отримує дивіденди з (перелік держпосадовців та бізнесу); замішана в будівельних та земельних аферах; відкрито виконував всі вказівки, що поступали з Києва, під час Майдану постійно супроводжував (такого-то), який майже 2 місяці моніторив область; розробляла схеми за закриття кримінальних проваджень; задіяна у всіх корупційних схемах своїх попередників; схильна до алкоголізму; ніхто без неї не міг одержати дозвіл..; поставив в залежність (таку-то) міліцію, податкову, вирішував проблеми за погодженням і прикриваючись (таким-то); принижував працівників навіть старших по віку; завжди зустрічав потрібних людей, розселяв, гостив, обдаровував; здавав всю інформацію, може підставити; спільно з підлеглою (прізвище), з якою підтримує інтимні стосунки організовували чисельні безпідставні скарги на (колег); ..однак він був не поганим слідчим, його досвід можна використати в міліцейському управлінні, провівши з ним жорстку розмову і поставивши ПЕВНІ УМОВИ….».
І так далі, і тому подібного ще багато. Зауважте, що це не чиясь фантазія, не просто плітки, це реально погляд на ситуацію з середини!
Вражає, правда?
Це просто болото, гнійник та розсадник корупції, яка знищує нас з вами та нашу Україну!
Є ще документ з назвою: «Заходи по стабілізації роботи», тобто в даних структурах. Описані рекомендації свідчать про неймовірний цинізм, який навіть собі уявити не може звичайна людина.
Мені б дуже хотілося водночас повідомити суспільству і прізвища як цих слуг Українського народу, так і фігурантів кримінальних проваджень, назви юридичних осіб, які, як мені видається, перемогли Феміду фінансовими ресурсами. Принаймні, підозрюю, що останнє стало визначальним у визначені міри їх вини та призначені відповідальності за скоєне. Але для чого і найголовніше для кого я маю це зробити? Хто, крім громадськості звичайно, на це зреагує? Хто у відповідності до чинного законодавства, розслідує і прийме відповідні заходи, і нарешті припинить це???
Та ніхто! Така ситуація всюди, і мій приклад — це лиш крапля в світовому океані, на жаль.
Проте, колись я все ж це зроблю — всьому свій час!
З огляду на зазначене вище, переконаний, що ми з Вами, чесні, справедливі, порядні громадяни України, просто зобов’язані з гідністю завершити почату Революцію – ПЕРЕМОГОЮ! Якщо не ми у цьому житті, то обов’язково наші діти, яких маємо навчити, що і як робити, а також чого не можна робити за будь яких обставин.
У написаному ті, хто мене знає, можуть побачити речі, які я вже говорив раніше. Сам не люблю повторюватися, необхідність це робити - дратує. Проте, в даному випадку, це не власна зацикленість, це ознака того, що за стільки часу підняті питання й досі актуальні, вони залишаються не вирішеними. А мали б!
Криза поглиблюється і скоро за такими, як я та іншими майданівцями, знову почнуть полювати.
Коли ми тут на Прикарпатті повстали, за нами стежили. В місцях, де ми зустрічалися, нас на відстані супроводжували невідомі. Активістів залякували, намагалися покалічити і навіть була спроба вбивства, спричинивши умисно аварію, особисто став свідком цього.
Коли штурмували держадміністрацію, прокуратуру, суд, міліцію та СБУ, в нас стріляли, хоч холостими, але ж нам тоді це було невідомо.
Коли ми барикадувались, очікуючи нападу «правоохоронців», нам звісно всім було лячно. Був випадок коли декому навіть давали пляшечки з нашатирем, аби, не дай Боже, від страху під час штурму, не втрачали свідомість. Тому, що присутність та активність кожного була тоді дуже важлива. Ми знали, що нападники боятимуться саме нашої чисельності.
Саме такий душевний стан супроводжував мене досить тривалий час, проте, як і інші вимушений був триматися. Адже, все робив з думкою та заради своїх рідних, свого сина. Заради кращого майбутнього і назад дороги в нас не було.
Але відтепер страху не буде — буде тільки ГНІВ!
Тому поки ми не спроможемося провести реальну люстрацію у владі, а також ізолювати від добропорядної частини українського суспільства гниль, котра, не вважає за потрібне дбати про добробут всього суспільства, а тільки про власну шкуру, я знову і знову підніматиму ці питання.
І не приведи Господи, аби довели до необхідності знову вдатись до радикальних дій. Позаяк, як вже зазначав вище, мені далеко не байдуже до майбутнього України і руки я не опускатиму. Це тоді, під час повстання, як міг стримував людей від непотрібних та надмірних радикальних дій. Нині ж, горітимете все від коктейлів, без перебору на винних і не дуже.
І навіть слухати не хочу, що там йде війна, а тут немає чого бучу підіймати. Війна всюди, де є несправедливість! Самого миру й відчуття безпеки недостатньо, в людей має бути відчуття присутності справедливості в Державі.
Ми, Український народ, хочемо, щоб європейська спільнота замислилася над можливими для них наслідками агресії пуйла та розпочала ефективну діяльність, щодо допомоги нам. Натомість самі ж не робимо висновків: яке ж чекає майбутнє нас? Чому припинили діяти ми? Чому припинили боротися в тилу? Фронт без тилу не переможе!
Кожен для себе, має нарешті однозначно визначитись: на якому ти боці у боротьбі Добра зі злом!? І в цьому виборі нейтралітету та інших сторін просто не існує.
Не існує й так званої ментальності, що начебто, де два українця – там три гетьмани. Це міф! Хоч багато хто з поміж нас, іноді, своєю поведінкою щось наближене демонструє. Але такі люди не Українці, хоч мають наш паспорт. Придивіться уважно – це п’ята колона, яка ще в зародку нищить те, що добре для справжніх Українців, не помічали? Під час Революції я на власні очі, це спостерігав серед так званих активістів, які внаслідку прагнули грошей, посад і влади, або ж просто намагалися всіх між собою пересварити і дестабілізувати ситуацію.
Так, у мене було розчарування в певних людях, які, на перший погляд, здавались надійними. Але порядність і чесність, надто дорогі подарунки, яких не варто очікувати від дешевих людей. І я нажаль, а можливо на щастя, так і не навчився пристосовуватися до такого, я звик боротися.
Українці повинні нормалізувати взаємовідносини, зробити їх цивілізованими. Інакше, ситуація в решті-решт дійде до того, що не тільки нардепи, так звана еліта, публічно будуть товкти пики один-одному, а й будь-хто застосовуватиме насильство, в тому числі й до всіх рівнів посадовців та їх родин. А це хаос і утопія нашої Держави. Цього допустити не можна! На таких прикладах не повинно зростати й виховуватися наше наступне покоління.
Ми маємо почати з того, щоб визнати, що так, ми були частиною цієї корупції. Так, кожен з нас в тій чи іншій мірі сприяв їй, або ж не заперечував проти її існування. Кожен, хоча б раз у житті взяв у цьому безпосередню участь.
Мудрі люди кажуть, що надто важко визнавати свою вину. Важко усвідомлювати, що ти не ідеальний і припустився помилок. Людині легше самій собі збрехати, що начебто нічого поганого вона не вчинила, адже так роблять всі, а значить, це правильно. Дійсно, з почуттям провини боротися важко, легше змусити себе відступити від норм моралі, закладеного батьками виховання і повірити у те, що насправді біле то чорне і навпаки, при всій абсурдності зазначеного.
Переконаний, що варто припинити звинувачувати себе в тому, що мали причетність до того чи іншого злодія у владі, чи будь-де. Що підтримували їх, віталися з ними, можливо навіть товаришували. Ми ж просто вірили їм! Вимушені були грати за правилами, які вони нам нав’язували, аби вижити. Нас ввели в оману, підмінивши цінності та примусивши рахувати за авторитетів колишніх зеків тощо.
Ми винні, але й не винні водночас. Тому, нарешті маємо припинити виправдовуватись. Потрібно просто забути і почати змінювати свою свідомість, мислити іншими категоріями. Змінити свою ментальність, почати все з чистого аркуша!
Якщо крадуть, грабують, вбивають, бездіють на своїх посадах тощо, значить, винні і мають бути покарані, піддані безкомпромісному та публічному осуду, а також ізольовані від суспільства. Цей непотріб, має бути позбавлений усіх можливостей та ресурсів продовжувати спричиняти шкоду.
Якщо не зміните свого ставлення до вищезгаданих, не засуджуватимете їх, то майте на увазі, що ви теж можете опинитись в зоні ризику тому, що це злочинно, а отже, так чи інакше настане час понести відповідальність.
Потрібно не забувати: сьогодні горе приходить в родини ваших знайомих, а вже завтра біда може бути на порозі у вас.
І я не веду мову про те, що люди не вправі вільно висловлювати свої думки, погляди, позиції. Мова йде про моральний бік, з погляду на можливість цивілізованого співіснування в Українському суспільстві. Наголошую, що саме в Українському!
Не потрібно переходити на темну сторону, сторону зла. Не потурайте йому! Більше не ставайте злочинцями проти волі.
Ця сволота не повинна сидіти на грошових потоках аби далі красти! Горбатого тільки могила виправить. Їх всіх необхідно гнати в шию! Як говорив герой Володимира Висоцького — Глеб Жеглов: «Вор должен сидеть в тюрьме!!!».
Жодного співчуття не може бути виродкам. Особливо в цей час, коли Українці гинуть у війні, яку в тому числі і ці здирники накликали на нашу країну, руйнуючі корупцією з середини державні інституції.
Чим тільки нас не страшили останні місяці, які тільки месседжі, ось ці паразити на тілі Українського суспільства, не видумували: не провокувати, бути смиренними, тощо.
Ніколи така покірність не допомагали жертві зберегти здоров’я, гідність та гаманець від грабіжника. Якщо немає перешкод, останній завжди доведе почату справу до кінця і не буде ніякого співчуття. Вони ж невблаганні.
Ми не повинні працювати за їхнім класичним сценарієм. Головною дієвою особою в ньому, раз і назавжди, має стати Український Народ! Кожен поважаючи себе громадянин, повинен у цій грі стати ведучим гравцем. Якщо немає бажання бути жертвою, якщо хочемо закріпити своє право на спокійне життя і самим приймати рішення на своїй землі, то необхідно продовжити боротися. Головне робити хоч щось для цього, не бути пасивними, інакше може бути пізно.
За свій ще короткий вік, я все ж встиг переконатися у тому, що з аналогічними поглядами людей нажаль мало. Бути в меншості проти армії бандитів вкрай некомфортно і дуже важко психологічно, та ще й іноді небезпечно. Знаю по собі.
Проте, знаю, що такі люди є і, що вони активніші за те кодло. Адже, нині тільки публічна громадська активність навколо них їм шкодить. Злодії понад усе бояться цього, бояться прискіпливої уваги до того, що вони роблять.
Тому, аби Україні перемогти, саме такі люди: справедливі, щирі, відважні, готові ціною власної свободи і певною мірою втрати благ і комфорту боротися за спільний добробут, мають замінити злодіїв, корупціонерів та сепаратистів в усіх аспектах нашого життя. Саме такі громадяни повинні представляти Українське суспільство й у Верховній Раді України, в уряді, та всюди зрештою. Тому, що тільки такі – вільні люди, реально зможуть змінити Державу і будуть авторитетом для наступних поколінь. Саме на таких принципах та прикладах маємо виховувати своїх дітей тому, що більшість з нас самостійно неспроможні змінитися, а перевиховувати нікому. Майбутнє України за молоддю, а ми лише, повинні їм допомогти не наробити наших помилок.
І починати потрібно негайно. Спробую коротко поділитися своїм баченнями найближчого майбутнього.
На позачергових виборах до ВРУ у нас має бути чітка вимога до тих, хто планує взяти участь у перегонах та працювати в Українському парламенті, реалізувати, як мінімум наступні кроки:
1. Позбавити країну принципу недоторканості осіб, у будь якій формі та на всіх рівнях, за межами часу і місця виконання ними своєї роботи.
2. Законодавчо визначити РЕАЛЬНУ для людей можливість відкликати обранців всіх рівнів, а також передбачити прості і швидкі механізми відповідальності посадовців.
3. Нова Конституція України має бути для Українського Народу, а не на замовлення бізнесу!
4. Забезпечення ефективної оборони території України, охорони кордонів та створення потужної і якісної армії.
5. Безкомпромісна люстрація всіх! Винятком можуть стати обранці та посадовці, які публічно пройдуть тестування на поліграфі, щодо причетності до злочинів та майбутніх злочинних намірів спрямованих проти Держави і її Народу. Аналогічну процедуру в подальшому, мають проходити всі кандидати в статус державного службовця. І нічого в цьому нереального не бачу.
6. Сепаратистів, п’яту колону, тощо показово позбавити громадянства України, майна та бізнесу, що розташовано на території нашої Держави. Хтось має за все скоєне врешті заплатити Українському Народу!
7. Створення умов для нормалізації проживання на території України, в т.ч. і гарантії безпеки, для осіб, які розкаялися та публічно, через заяву у ЗМІ, оголосять про те, які злочини ними були вчиненні. Оприлюднять, хто ще причетний до скоєння злочинів, повідомлять про всі відомі їм корупційні схеми, та інші відомі злочини, які коли не будь були вчинені іншими особами. На публічності, а не слідчому тощо, наголошую особливо.
8. В структури, де вивільняються посади за наслідками люстрації, має бути залучена активна молодь з числа студентів 3-5 курсів ВУЗів, відповідно до спеціальностей. Можливо спочатку на громадських засадах групами, для прийняття колегіальних рішень, а надалі найкращі призначати на посади. Довчаться на практичних діях, у нас надзвичайна ситуація в країні.
9. Енергетична безпека: створення спеціального агентства для проведення досліджень та запроваджень нових технологій в енергетичній сфері. Основним завданням якого має стати забезпечення енергією громадян, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, але не бізнес. Останні самі можуть вирішити такі питання власними силами, ще влада в них перейматиме досвід.
10. Передбачити виборчу систему в Україні за пропорційною системою з відкритими списками, а також з прозорим, відкритим фінансуванням. Передбачити жорстку відповідальність за порушення виборчого законодавства.
11. Провести інвентаризацію всіх органів влади та інших державних і комунальних структур щодо їх ефективності й доцільності існування.
12. Відновити і навпаки посилити кримінальну відповідальність спрямованих проти інтересів Держави, в тому числі й в економічній сфері: розкрадання, корупція, хабарництво, тощо. (я розумію, що ювт потрібно було випустити, але ж не решту, занадто висока ціна для України).
13. Хабарників мають викривати спеціально навчанні співробітники відповідної структури, а не прості громадяни шляхом провокації на замовлення силовиків, аби виконати показники.
14. На законодавчому рівні має бути встановлено заборону в державних структурах підлеглим виконувати будь які усні вказівки керівництва, а особливо ті, що суперечать Конституції та законодавству України. Робота повинна виконуватися виключно на підставі письмових наказів, розпоряджень. Взагалі, для держслужбовців, урядом мають бути розроблені дуже вичерпні інструкції і протоколи дій, тощо, якими кожен працівник повинен керуватися у своїй роботі, а не заглядати до рота так званому шефу. Нині посадові обов’язки виключна формальність. Має бути передбачена чітка і однозначна відповідальність за порушення цієї норми, як керівником так і підлеглим.
15. Призначення на посади в державних органах має відбуватися виключно за незалежним Національним розподілом. Якщо випускник ВУЗу відмовиться від розподілу, то втрачатиме можливість на певний період стати державним службовцем.
16. Правоохоронна система має бути докорінно реформована. Повинне бути розмежування: місцева – це охорона громадського порядку, дрібні правопорушення; центральна – це розслідування тяжких злочинів: вбивство, Національна безпека, розкрадання бюджетних коштів, посадові злочини, ОЗГ, корупція.
17. Нові держслужбовці, правоохоронці та судді, повинні мати суттєві пільги з банківського кредитування. Кожен банк має піти у цьому Державі на зустріч, хоч добровільно, хоч відповідними регулюючими актами. Право на пільгове кредитування діє поки працівник не вийшов на пенсію. Далі, жодних нових кредитів, залишаються тільки отримані під час служби Українському Народові. Якщо особа вчинила злочин, звільнили по негативу тощо, різниця у відсотках кредитування у порівнянні з іншими громадянами, має бути перерахована і повернена такою особою Державі. І це все з пільгами!
18. Зменшення податкового навантаження, його спрощення і реальне зниження розміру податків.
19. Заборона використовувати офшори, кошти максимально мають працювати на Україну і в Україні.
20. При прийнятті нових законів, у прикінцевих положеннях чітко має бути зазначено: хто забезпечує його виконання, хто це контролює, хто і яку нестиме відповідальність за порушення чи невиконання. А то гарних законів у нас більш ніж багато, а виконувати їх нікому та й ні за що.
21. На державному рівні має бути розроблена та забезпечена концепція мінімальної турботи і захисту Українців, в тому числі і тих, котрі проживають закордоном.
22. Передбачити радикальні заходи, на період після завершення АТО, щодо мародерів, сепаратистів, шпигунів, диверсантів тощо. Плацдарм необхідно підготовлювати вже!
23. Створення чогось на кшталт «моссаду», з функціями не тільки за межами країни, а й збору інформації, доказів тощо в країні, щодо осіб, які вчинили злочини проти Народу України, Держави і переховуються закордоном. З метою реального притягнення їх до відповідальності через суд в Україні. А також повернення у власність Держави награбованого, через конфіскацію. В тому числі майна та коштів записаного на рідних, чи встановлених слідством інших осіб. Такий собі спеціальний орган розслідування злочинів минулого, розшуку винних, майна та коштів. Ніяких строків давності за такими злочинами не можу бути. Винні посадові особи мають самостійно оплачувати кредити Держави, які вони ж і розікрали.
24. Пріоритетом має стати справжня державна допомога родинам в яких загинули рідні під час АТО.
Перелік склав на швидкоруч, тому некритично, якщо є зауваження тощо. Головна ідея була висловити основні положення, а решту можна обговорювати й змінювати. Власне, я готовий обговорювати більш конструктивно підняті питання, а також доповнювати їх іншими адекватними пропозиціями.
Підсумовуючи все написане вище, вкотре хочу закликати порядних людей самоідентифікуватися і зробити все від себе залежне, аби об’єднатися з такими ж однодумцями для спільних дій. Порядних людей мало, але саме такі люди мають бути в авангарді Революції Гідності, а не кар’єристи, брехуни, злочинці та інша паразитуюча наволоч. Не залишайтеся на самоті. Тільки будучи разом – ми змінимо країну!
Щодо авторів згаданих на початку документів та фігурантів їх творчості, то повідомляю, що все, як у класичному детективі: копій кілька, ті у кого вони теж є, у випадку чого поінструктовані, що з ними робити. Змінюйтесь, або себе, або ж місце праці!
Суддя-наркоман Білик ледь дожив до кінця судового засідання у справі Канцедайла
Ось такі, ще нині начебто поважні особи, мають піти у небуття.