Знаєте, я завжди намагався з людьми (крім ворогів на фронті) побудувати спілкування, взаємовідносини виходячи з толерантності, поваги і дипломатії, а бидлячих, малограмотних і некомпетентних старався уникати, адже толку витрачати на них енергію. Але все більше і більше помічаю неповагу до АТО-шників, Бійців-Героїв, ба, навіть ігнорування нашого волання про допомогу і т.п.
От сидить засранка-держслужбовець і розповідає людині з вищою юридичною освітою та успішною практикою в цій галузі, як має бути написаний документ “під неї”. І ти цій сучці доводиш мовою Закону України, як насправді має бути, але воно зашорене тільки під те, як зручно їй, бо думати не хоче, тобто, як їй легше... А нам!?
Ще один випадок. Не стану уточнювати, хто саме, але мала місце така ситуація з одним головою райдержадміністрації. Звернулися з проханням до всіх голів, щодо маленької допомоги в реалізації проекту ”ДІМ ВЕТЕРАНА”, який так потрібен бійцям: підказати, де є закинуте приміщення в рекреаційний зоні, аби ми далі могли самостійно вийти на власників і т.п. Так ось, одне таке “слуга народу” поза спиною висловилося, що ЙОМУ (сука-царь!) в районі такого осередку чи як він то цинічно обізвав, непотрібно. Натуральне х@уйло!!! Поприхватизовували все народне майно і землі: там того, а там того, пох, що занедбане і нічого не робиться, але чіпати не можна. Реально з@їбали!
Ви, прості українці, жалієтесь на владну верхівку країни, та далеко ходити не треба, огляньтеся навколо і ви реально зрозумієте, де наші біди, де ті, хто насправді саботує все позитивне, реформи тощо.
Знаю, що не всі такі, але...
Напевно, сьогодні моя толерантність і розуміння закінчилися, мій стримуваний ПТСР знову вмикається і я рватиму вас, сучі діти-слуги народу, допоки живий, і в пам’яті моїй живуть спогади про тих, кого я з фронту проводжав в трунах. Нам з вами, виродки, більше не місце в одній країні: або такі, як я, або ви!
І ще одне, для контрасту до попередніх емоцій. Голова Галицької РДА зібрав сільських голів, запросив мене. Я виступив перед всіма, попросив допомогти з проектом “ДІМ ВЕТЕРАНА” для бійців, для їх реабілітації...щойно закінчив виступ, вони всі встали, з поваги. Мені було страшенно незручно йти повз них, але в тих очах та такій їх поведінці побачив вдячність і нову свідомість Нації. Повторюсь, не всі гімнюки, я це знаю! Таких людей ціную і цінуватиму завжди.
