Христос ся рождає!
О-то відбули с’мо свєта — колядники ріжні ходили, хлопці посівали, дівчата щедрували — було файно, але файно сі скінчило. Та й мушу далі, люди добрі, Вам писати. Кажут люди в повіті, жи хто зна’ чи прийде хто на другий рік у свєта на Різдво в коляду чи берду, бо школу, де дітей музики вчили, будут закривати. А та школа в нас файна, професори музики там мудрі роблят та й дітям сі подобає, концерти дают. Діти навіть з сусідських хуторів туди ходєт. Воно є добре, бо мают по вулици сі валанцати, то най ліпше музики вчат. Але уридники є уридники — кажут жи грошей нема. Та, може, і нема, але хіба вони сі появлят від того? Ніколи жадна школа не була комерцієв, а для того, аби були гроші, треба їх заробляти, шось робити таке, чого ше нема, потому то продати, віддати побори, та й якось так. Але аби то було добре, треба то робити мудро, а чи виділи Ви мудрих людий — ци то ремісників, ци комерсантів, ци вчених всяких, які би не ходили колись до школи?
…Ну, можна, колись то-ту хату с-під школи продати, але скоро то-тих грошей далі не буде. Вже с’мо два клюби продали, де кіна колись крутили, де (чи в кого) зиск? Та й на чім си обмежуєм - на діточій освіті? Та то не всі люблят ґеоґрафію чи біологію, хтось мо’ і добрим музикою міг би стати, а мо’ і ліпшим за них уридником.
Далі шо будем продавати — хати с-під єнчих шкіл і лікарні? А хто буде ходити в то-ті кнайпи і хостели? По що, Пани уридники, Ви гадаєте, сюди постояльці приїдут?
Шось не то ми, Люди, робимо, так, ги нездалі діти в батьків, жи їхню працю за вітром пускают, бо в тій хвилі то найлегше їм, а як зле стане то втечут кудись. Мо’ би с’мо спам’яталисі трохи, та й заміст того, аби тікати з хати, примар ріжних шукати в світі зробили би шось по-людськи в себе? Та й від себе, кажут, тєжко втечи.
Мо´ Ви, Добрі люди, і на се шось мудре скажете?