Мав велику необережність бути присутнім на виїзній сесії Калуської ради спочатку на АнтиМайдані, а потім на Євромайдані у місті Києві й майже півгодини слухати виступи міського голови...
Звичайно, я визнаю, що часто в мені бере гору якась майже дитяча наївність і ще більш нездорова віра у людей... але таким лохом я себе вже давно не відчував... Постійно намагаючись аналізувати динаміку революційних подій та шукаючи можливості їх позитивного розвитку, я щиро повірив, що НІС запропонує якусь неординарну ідею чи нові креативні методи у боротьбі з антинародним режимом...
А натомість почув ТРИ ГЕНІАЛЬНІ ТЕЗИ, в яких міститься план порятунку якщо не усієї країни, то нашого міста вже точно:
1) Не потрібно було у Калуші створювати євромайданів і піднімати питання євроінтеграції, оскільки завдяки прозорливості нашого міського очільника Калуш з 2006 року інтегрований у ЄС. Тож нехай тепер усі решта міста й містечка України сушать голову над своїм майбутнім, а ми хіба їм поспівчуваємо.
2) Все, що робилося в місті, за час відсутності мера було або погано, або дуже погано організовано. І причина тут одна — наявність у Калуші політичних партій. Якби в 2006 році всі прислухались до мудрої поради НІСа й розпустили всі партії в Калуші, то сьогодні всі калушани, як один, були б у Києві.
3) Блокування адмінбудівель, протести й мітинги ні до чого доброго не доведуть, бо ставлять за мету - ЗМІНУ ВЛАДИ. А міняти потрібно не владу — а ДЕРЖАВУ. Тому є лише одна панацея в даній ситуації — АДМІНРЕФОРМА У КАЛУШІ ТА КАЛУСЬКОМУ РАЙОНІ!!!... Ось ВОНО, ЗЕРНО ІСТИНИ, яке приховували від нас опозиційні лідери і проплачені революціонери...
Такого сорому за себе і калушан, які два тижні мерзли на майданах столиці, Івано-Франківська та Калуша, я не відчував ніколи...
Як же ж нас звели з дороги істинної всілякі провокатори, скориставшись тим, що вівці залишились без пастуха. Добре, що наш ЄвроТато вчасно зупинив нас за крок до прірви...
Одне шкода: не всім калушанам так, як мені, відкрилися очі від мудрих повчань міського голови, і досі доводиться чути, як деякі знайомі (які, мабуть, в 2006 році не встигли вчасно євроінтегруватися) з великою невдячністю заявляють, що відсутність мера у перші 2 тижні революції то біда невелика, а от його приїзд до завершення революції — це вже халепа.
Тож я, європеєць з 2006-го і безпартійний з 2013-го, тепер сміливо можу кинути всі свої сили для реалізації омріяної АДМІНРЕФОРМИ, яка покладе край смуті в державі і врятує мою пошматовану Націю. Амінь.
