Війна викрила багато процесів в стосунках, які були в тіні. Уникати їх тепер складніше, тому варто помітити і прояснити Подібний вислів в різних формулюваннях я чула від великої кількості своїх клієнтів.
Всі ці місяці війни події відбуваються дуже стрімко і часто основна увага прикута до них, а тема стосунків наче збоку.
Хоч навантаження на стосунки в багатьох сім´ях є надмірне, багато людей не надають ваги цьому дискомфорту, що з часом приводить до великого напруження в стосунках чи їх руйнування.
Хтось став жити в тісноті, ділити територію з батьками чи родичами, з якими треба вести побут, відстоювати межі, домовлятися про співіснування. Для дорослих, які звикли до свободи, це може бути складне випробування.
Це як ви приїхали до бабусі на Різдво всією родиною, але чогось забули розї'хатися після свят, так гуртом і живете — ще та розвага.
Є ситуації, коли разом мешкають ті, які раніше не були знайомі чи мало бачилися (друзі, друзі-друзів, далекі знайомі). Змушені жити разом під впливом стресу і воєнних дій.
А ще є життя на відстані. Багато сімей, в яких дружина переїхала в безпечніше місце, а чоловіки залишилися.
Відстань може бути не тільки фізична а й емоційна: ви недалеко, але точки зору такі різні, що між вами наче прірва.
Коли ви йшли-йшли однією дорогою, а далі роздоріжжя – і все. Треба йти різними дорогами, здобувати новий досвід, залишаючись в стосунках.
Жінка, облаштовуючись в новому середовищі, бере на себе ще й ті обов'язки, які зазвичай були на чоловікові. А чоловік вчиться справлятися з самотністю, з безсиллям допомогти своїй сім'ї на відстані в певних питаннях.
Є ті, що проживають війну одні — далеко від рідних чи близьких, мали певну соціальну ізоляцію в той час, як інші гуртувалися. Це нелегко і може сильно загострити почуття самотності.