Неділя. Затишне і спекотне пообіддя. Люди люблять проводити такий час у кондиціонованих торгівельних центрах. А декому й нема коли оті закупи зробити, крім неділі.
Під "Арсеном" парковка дуже завантажена. Не те щоб вільних місць немає зовсім. Але треба трохи попетляти, щоб знайти. Там парковки тієї - кіт наплакав. Місцеві знають. Місця для людей з інвалідністю - вільні. Я завжди звертаю на це увагу. Чомусь.
Йду я зі своїми старшими. На парковку заїжджає дорога автівка. Якщо я не помиляюсь — "Тойота". Велика така. Не джип, але й не звичайна легкова. Більша. За кермом дуже молода жінка. Я б сказала — дівчина. Але, як виявилося, у неї дитина. Тому дівчиною якось уже не пасує. Але їй і справді ледь може 22. Ні, тут не про ейджизм. Я зараз поясню, чому так акцентую на її молодості.
Так от. Заїжджає та автівка, і гонорово паркуєттся на місці з піктограмою для візочників.
На витримую. Підходжу. Жінка-дівчина відчиняє двері. Далі вільний переказ нашого діалогу.
Я: Добрий день. Вибачте, будь ласка, мені дуже незручно задавати Вам таке запитання, але чиє у Вас посвідчення про інвалідність?
Вона (вкрай здивовано): Нема.
Я: Але ви припаркувалися на місці, для людей з інвалідністю.
Вона (ще більш здивовано): Ну і шо?
Я (на секунду німіючи): Ну як? А якщо приїде людина з інвалідністю? Де їй паркуватися?
Вона (роздратовано): А вам шо?
Я (відчуваю, що у мене тремтять руки): Ну наприклад у мене свекруха має інвалідність.
Вона (дуже роздратовано): Але вашої свекруха тут нема. А в мене дитина. Де я маю стати?
Я: Мені здається, там ще є вільні місця. Мабуть, вам простіше дістатися до магазину, ніж людині на візку?
Вона (здається, взагалі не розуміє, до чого я оте все): І шо?
Я (майже плачу, чесно): Викликати поліцію?
Вона (ну дуже роздратовано): Ай карочє!
І зачиняє дверцята, пафосно газує і їде геть.
Я не бачила, де вона припаркувалися. Але точно не на місці для людей з інвалідністю.
Замість висновків.
Мене трусило добрих пів години. Ні. Не від злості. Від розчарування. Від безсилля. Як? Ну як??? Людині 20 років з невеличким. Як може бути, що така молода людина не усвідомлює таких очевидних речей? Як може бути, що молода мама, яка прекрасно знає, що то є — маломобільність, не розуміє, чому не можна паркуватися на місці для людей з інвалідністю?
Це не обдовбанець якийсь на бляхах. Не тупе безмозгле бидло, яке купило чортопхайку і не знає, що з нею робити.
Це — красива, молода жінка, гарно одягнена, намарафечена і на дорогій машині. Про таких говорять — успішна.
І вона НЕ РОЗУМІЄ, що зробила не так, і чому я морочу їй голову…
Я робила свої покупки і мене далі трусило. Чесно. Я дуже рідко роблю людям зауваження на вулиці. А тут не змогла змовчати. Але це дорого коштує. Я сильно переймаюся.
ПС: В магазині біля каси зустріла жінку і молодого хлопця на візку. Не знаю, чи вони машиною, чи пішки. Але це доказ того, що люди на візках в "Арсені" таки бувають.
ППС: Отримала винагороду на виході. На відвойованому мною місці стояла припаркована автівка з синьою піктограмою візочка на склі.
