Про це вже дуже багато казано. Але тема настільки дражлива і гостра і так страшенно несеться, що мовчати — не можна. Отож.
Збройні сили України — не тюрма, не виправна колонія, не штрафбат!
Захист Батьківщини — не покарання, а священний обов'язок і честь!
Коли ви закликаєте, щоб злочинців, ґвалтівників, злодіїв тощо КАРАЛИ повістками та відправленням на передову — це плювок в обличчя всім тим людям, які зі своєї доброї волі як мобілізовані чи добровольці пішли на війну.
Коли ви верещите: "В окоп їх, хай знають!!!" — це наруга над пам'яттю кожного полеглого Героя та кожної полеглої Героїні, які віддали життя за свободу і перемогу!
Коли ви в полум'ї "гніву праведного" відсилаєте злочинця на фронт — це зневага усіх тих дітей, матерів та батьків, жінок та чоловіків, сестер та братів, всіх-всіх людей, які прямо сьогодні чекають когось, хто на війні. Це зневага до усіх тих людей, які ніколи не дочекаються, у яких кожен наступний день — це величезний пронизливий біль...
Коли ви кажете: "відправити його на війну і хай там, сука, здохне!" ви прирівнюєте дії злочинця до подвигу і самопожертви кожного чоловіка і кожної жінки, які воюють чи воювали. Ви прирівнюєте "страту" злочинця, до трагічної смерті Воїна.
Коли ви бажаєте?, щоб злочинця відправили на війну, і йому там повідривало руки-ноги, ви принижуєте кожного і кожну, хто у полум'ї війни втратив здоров'я, отримав важкі поранення та інвалідність.
ЗСУ — це честь, гідність і сила.
Ні, я не романтизую війну. Ні, я не стверджую, що там немає покидьків. Бо ЗСУ — це люди, а люди бувають різні. І так, в ЗСУ є і ті, хто сховався там від кримінальної та іншої відповідальності тощо. Але вони вже там, і там з ними розберуться. Саме життя і війна розберуться.
А волати з дивана "в окоп їх, на передову їх" — це низько!
Війна у нас надовго. Мобілізація триває і буде тривати. Відкриваймо очі й дивімося на речі прямо.
Якою має бути мотивація бійця, коли він іде на фронт, захищати наші з вами життя, домівки, свободу, а суспільство стверджує що воювати — це покарання???
