Знаєте, нарід, що таке “Вікно життя”?
У Івано-Франківську таких два — в обласній дитячій лікарні на Коновальця і в Міській дитячій на Чорновола. То таке спеціальне віконечко, яке завжди відчинене. Туди мама-зозуля може підкинути своє новонароджене дитя... Це буде трохи краще, ніж залишити його на смітнику чи на якісь новобудові. Цинічно? Ну так, є трохи. Але такі випадки мали місце. Тому “Вікно життя” — це дійсно трохи краще.
А ще є така молитовна практика — “Духовне Усиновлення”. Це спеціальна молитва, яку постановляється читати щодня, протягом дев’яти місяців, з наміренням урятувати від смерті через аборт якесь, невідоме тобі немовля.
Маленькі мешканці Містечка милосердя святого Миколая, що в с. Крихівці, щодня моляться цю молитву.
А сьогодні діти поділилися зі мною величезною радістю: оце днями у “Вікні життя” на Коновальця було врятовано малюка! Вони щиро вірять, що це завдяки їх Духовному усиновленню!
Так, це справжня радість! І жодного цинізму.
По-перше, мама його не вбила ще до народження. По-друге, мама не залишила його помирати невідомо де, а принесла туди, де за нього подбають. По-третє, у нього є ШАНС. Хоча, мабуть це є найголовніше. Йому випав шанс ВІДБУТИСЯ, скористатися Божими Дарами — бо кожен, хто приходить в цей світ, має ті Дари, але не всі їх розкривають для себе і в собі. У нього є шанс стати таким, яким захоче. Є шанс Жити!
А знаєте, що справді цинічно?
Жінка, котра була вагітною хоч раз, зрозуміє, про що я.
От побачила ти дві чарівні смужечки, і йдеш робити узд, аби переконатися — таки вагітна, чи тест “пальоний”. Лікар підтверджує вагітність і, перше, що запитує у трохи спантеличеної, іноді розгубленої або й переляканої жінки, чи вагітність бажана і чи вона планує її виношувати чи переривати.
От тепер уявляємо міру цинізму! Жінка щойно дізналась про те, що в її тілі поселилося нове життя. Вона ще не встигла його відчути, полюбити, усвідомити, що стала особливою - обраною Богом хранителькою Дива! Вона ще ні на мить не задумалась про те, як воно зростатиме в ній, який це величезний подарунок і вияв Божої довіри!
А їй вже запропонували простий і раціональний вихід із ситуації — аборт. Навіть спеціаліста порадять, якщо захоче! Може, вона й не допустила б думки про це! Може, їй навіть в гадці не було вирішити це саме так!
Я розумію, чому лікар питає в такий спосіб. В разі, якщо жінка збирається народжувати, йому треба писати в картці одне, у випадку аборту — інше. Та чи не правильніше було б дати жінці переспати з цією думкою? Звикнути до неї, а тоді вже щось вирішувати? Адже, вже прийняте рішення, тут і зараз у стані шоку, не так просто змінити!
Кажуть, в Америці жінкам, які вирішили зробити аборт, лікарі зобов’язані вмикати послухати серцебиття їх дитини. Знаєте цей звук? 140 ударів за хвилину крихітного серденька людини, зростом 8 сантиметрів!!!
Воно — завсім таке, як ти. У нього крихітні, по два сантиметри ручки, ніжки, сантиметрів так по три. Голівка - кругленька, з очками, носиком, вушками...
Оте малятко поміститься на дитячій долоньці!!! Невже ти можеш його просто так вбити!? Дуже багато жінок, почувши той неймовірний життєствердний стукіт змінюють своє рішення і залишають своїй дитині життя!
А що робимо ми? Мамцю, не парся — зроби аборт, подумаєш, проблема!
А Україна, до речі, займає чільне місце по кількості абортів у Європі. Випередила нас у цій ганебній статистиці лише Росія — хоча, то вже швидше Азія...
Знаєте, зрештою, тільки жінка має право вирішити народжувати їй чи ні. Це — її тіло, її відповідальність. Але підштовхувати до аборту, як мінімум не морально, і, як максимум — гріх. Не менший, ніж сам аборт.
Тішуся, що є діти, які моляться, щоб інші діти мали право ЖИТИ.
Дякую, що хтось вигадав таку рятівну штукенцію, як “Вікно життя”!
Славлю Бога за те, що ніколи не стояла перед таким вибором — дарувати життя чи вбивати...