Скільки є нас, стільки і варіантів правди, варіантів розвитку, містичних паралелей, що все ж таки сплітаються, сюжетів добра і зла, миру й війн, молитов і прокльонів...
Степан Процюк у своєму новому романі відкриває нам одну із сотень тисяч власних правд. Сплітає до купи під одною обкладинкою сльози, самотність, самобичування, Україну в серці, і серце України, любов, ненависть, чоловіка й жінку, козаків і ватників – у єдиний колаж, що стає повноцінною картиною! «Крила Матері» заставляють плакати, хвилюватись, радіти і ненавидіти поряд з Лукашем і Олесею, і найголовніше – вірити!
Нарешті цей твір дивує мене. Легкістю і доступною мені глибиною тексту, затягує пережити весь біль і свербіж катетера, всі ментальні і фізичні рани, стати мамаєм в кедах. І прийти в кінці до катарсису... Повертає віру в те, що тримаючись за руки, кохаючи чи впускаючи в себе біль і самотність, ми живемо й інакше бути не може. І все що стається має свій смисл, свій задум і свою вчасність.
Навіть коли зі сторінок на тебе повзе “вата”, навіть коли перед тобою із холодної землі вислизає тінь Ромчика зі світлим лицем, в тій картатій сорочці і з розпатланими кучЕрями, але в облиці ніби якогось зомбі.. І промовляє мені - Живи!! Живіть усі й боріться. Бо не за те я помер молодим на Майдані, щоб ви тепер здались, відступили...не довели все це до кінця. Відступати нікуди! Боріться! Боріться! І поборете...
Це вже моя особиста візія.
Все одно читаєш і все глибше поринає в глибини тексту, знаючи що Велика Матір забере страх, захистить і доведе до останньої крапки.
Мабуть десь з цього місця я зрозумів, що цей роман я дочитаю до кінця. Що щось в мені увімкнеться, зміниться, загориться незгасним полум’ям. І загорілось. Й гріє мене. І проступає в мені істинами, просвітленнями й одкровеннями. Власними, Степана, Лукаша, Олесі й України...
Я відкрив у собі цей Ментальний Майдан, який до останнього залишався в моїх грудях закритим, як ящик Пандори.
Ця книга своєрідні ліки для мене. Без жодної провокації чи містики.
Ця книга набір слайдів, незалежних й довершених.
Ця книга – 75 кадрів емоцій.
Ця книга – приклад життя. Яке воно є чи може бути.
Роман вартий уваги кожного читача, кожного свідомого індивіда в нашій чи будь якій інші країна, в нашому чи паралельному всесвіті.
Всім приємного прочитання і власних вражень.
А від пана Степана очікую нових творінь)
Отаке).
Травень 2015
