Багато хто з читачів “Вікон” мав справу з громадським транспортом Калуша та Івано-Франківська і з тим спектром емоцій, що він викликає. У Франківську до цього всього додається ще і затруднений рух міськими вуличками через велику кількість запаркованих авто, авторогулів і просто автовласників, котрі поспішають по своїх справах. Особливо влітку, коли за бортом шкварить сонечко +35 за Цельсієм, а в “Еталоні” конфорту відчувається так, ніби сам диявол розвів вогонь десь в салоні. Парко, душно, тісно, подекуди і гидко, брудно, шумно. Зимою трохи легше, але не на приміських перевезеннях. Ноги просто качаніють від такого дикого холоду.
“Народний автобус” старанно відпрацьовує своє звання. В розніженого європейця ці катафалки викликають дивні емоції, які йому довподоби зафільмувати на свій телефон, шоб похіхікати з друзями з тих відсталих українців. Вони ше просто наших ГАЗельок не виділи, які курсували містом в нульових. І з року в рік ця ситуація продовжується. Замкнуте коло якесь. І напрошується таке питання: “Це все свинство колись закінчиться?” Можливо і закінчиться, якщо прикласти певних зусиль.
Калуська міська рада затвердила план розвитку інфраструктури, де зазначено, що перевізники мають випустити на лінію комфортабельні автобуси. Де вони? Нема. Чому? Бо збитково. Ще не вичерпали цілком свій ресурс ті жовтенькі автобуси, що робились руками, які ростуть трошки нижче попереку. Скрипить, гарчить, димить, розвалюється, але їде. Вже були спроби пустити автобуси більшої місткості в місто, але марно. Бо випускали їх по графіку руху для маленького “Еталона” а ЛіАЗ чи МАN при такому графіку ходить напівпорожній. Цю всю ситуацію виправить спеціальна транспортна служба, яка візьме на себе функції раціоналізації графіків руху автобусів у відповідності до пасажиропотоків. Тобто подавати до перевезення тоді, коли треба такі автобуси, щоб вистачило місця всім і проїзд був якомога комфортніший навіть для стоячого пасажира.
Але є ще така річ, без якої високу якість перевезень забезпечити просто неможливо. Всі ми звикли платити за проїзд в транспорті готівкою. Це призводить до того, що водій мусить дати здачу відволікаючись від безпечного керування довіреного йому транспортного засобу і додатково наражаючи пасажирів на небезпеку в разі втрати керування. Це значний мінус. Ще є неприємна така річ, як здача. Іноді у водія не знаходиться потрібної суми здачі великими купюрами і вам дають прес з гривневих і двогривневих банкнот. Доводиться розпихати то все по кишенях, бо гаманець просто не в змозі вмістити такий об’єм папірців.
А навіщо терпіти такі неприємні моменти, якщо можна купити квиток чи проїзний і про це просто забути? Але для квиткової системи оплати проїзду потрібно інфраструктуру обслуговування. Таке завдання легко реалізувати за допомогою пластикового проїзного документа з мікро-чипом та інтернет-сервісів і платіжних терміналів, що заполонили кожен куточок нашого невеликого міста. Даний проїзний має ще багато плюсів. Можна під’єднати системи знижок в магазинах, бонусні програми, пропуски в бібліотеки, тарифні схеми для проїзду в міському транспорті, накопичувальні системи. Багато різних плюсів для громадян. Для повноцінної “Карти калушанина” є практично готова концепція. Треба просто з чогось почати. Але як бути, якщо потрібно проїхатись в автобусі одноразово? Паперові одноразові квитки із затвердженим тарифом зможуть цілком задовільнити потреби громадян в одноразових перевезеннях. Досить просто купити квиток на зупинці чи в якісь іншій точці роздрібної торгівлі і валідувати (компостувати) квиточок у валідаторі (компостері) прямо в автобусі. Можна собі накупити пачку таких квитків і валідувати їх тоді, коли є потреба.
У Франківську пішли зовсім іншим шляхом. Водіям роздали квитки виробництва ТОВ “Укрспецполіграфія” і у вас є вибір: брати той шмат паперу чи залишити його в шофера, щоб не носити цю купу макулатури в кишенях. Чому шмат паперу?
А все тому що в квитку навіть не передбачено страхування пасажира від травмування в разі ДТП і нема ніякої можливості валідації даного квитка (нанесення дати, години, спецміток, що квиток валідований і повторному використанню не підлягає). Кожний 3 чи 4 франківчанин бере собі квиточок і в кращому випадку кладе в кишеню, а в гіршому встеляє підлогу в автобусі. Ідея цілком непродумана, не несе ніякої користі для пасажира (вартість проїзду збільшилась на 50 копійок) ні для перевізника, на якого працює даний автобус (нема ніякого контролю за зібраною виручкою, роботою транспорту). Але вже є якісь здвиги в зовнішньому вигляді водіїв — видали зелені футболки з гербом Станіслава. Оку стало приємніше, а толку?
Загалом Калуш має широкі можливості стати передовиком в Україні по якісному пасажирському транспорті і обслуговуванню пасажирів, але все це потребує хорошого планування і хорошого фінансування. Реформи в світі завжди проходили зі скрипом, нерозумінням, відторгненням але в перспективі значно полегшували життя людей. Потрібно тільки почати.