Знаю, що викличу заперечення, ненависть, але мушу сказати правду усім, хто безпідставно повторює мантру «Крим – це Україна».
Забувайте про Кримську область України. РФ вже ніколи її не віддасть. Хіба що російська імперія припинить власне існування, розклавшись на кілька самостійних держав. Але це трапиться колись в далекому майбутньому, поза межами нашого життєвого шляху.
І російські керманичі, і українські поводирі планували повернення Кримської області УРСР до складу РСФСР ще тоді, коли створювали в 1992 році Кримську автономну республіку, «боролись» із обраним президентом Криму, таким собі викладачем суспільних дисциплін Мєшковим.
Що робить будь-яка держава, захопивши чужу територію? Вірно, намагається змінити національний склад щойно «набутих» земель. Це — класика практичної політології. Як тільки Крим в 19 сторіччі остаточно став частиною російською імперії, царат почав масово переселяти туди селян з російської глибинки, аби замість переважно кримськотатарської спільноти світ побачив російську більшість кримського населення. Тому коли в 1922 році країни світу почали визнавати СРСР (США визнали це державне утворення лише в 1933 році, купуючи під час штучного українського голодомору дешеве «радянське» зерно), більшість кримчан, в складі російської федерації, складали етнічні росіяни та українці, які від страху записувались росіянами та змінювали прізвища.
Відсоток кримських татарів серед населення Криму значно зменшився через тотальне виселення їх з рідної землі в 1944 році.
В 1954 році, після передачі Кримської області до складу УРСР, М. Хрущов почав переселяти українців до Криму за так званим «оргнабором». Комусь треба було господарювати на кримських пустельних полях. Але ЦК КПРС уважно слідкував за тим, аби українці кількісно не наблизились до частки росіян. При цьому українцям можна було чисельно переважати мусульман, посідати будь-які керівні посади — у випадку категоричної відмови від української ідентичності. Усе відбувалось за канонами російської імперської політики.
Хто заважав керівництву України після 1992 року організовано переселяти етнічних українців до Криму, за їх бажанням? НІХТО. Адже в Криму були потрібні спеціалісти сільського господарства, як і працівники нафто-газовидобувної галузі. Випускники І-Франківського інституту нафти і газу могли працювати в районі Кримського шельфу, а не продовжувати вахтовим методом розбудовувати Тюменську область.
Замість цього Кучма, Ющенко, Янукович щиро раділи, що Лужков та інші російські олігархи будують в Севастополі, Ялті, Керчі (Крим тоді ще перебував у складі України) житло для військових та пенсіонерів - громадян Росії! Станом на початок окупації Криму навесні 2014 року серед 320 – тисячного населення Севастополя 120 тисяч осіб мали, окрім українських, російські паспорти та отримували російські військові пенсії. Половина з цих виборців оформила по дві пенсі: від України та від РФ. Все, про що пишу, було відомо СБУ, МОУ, ПФУ, найвищому українському керівництву. Але ніхто не хотів сваритись з Кремлем. Навіть коли російські офіцери захоплювали українське майно (задовго до 2014 року), а ФСБ успішно вербувало всіх керівників «українських» військових частин, розташованих на території Криму.
Від 1992 року до 2014 року ЖОДНОГО ЕТІЧНОГО УКРАНЦЯ до Криму не переселили.
Натомість від травня 2014 року й до нині Путін активно змінює національний склад населення Криму. Після початку російської окупації півострів покинули практично усі проукраїнські громадяни України українського етнічного походження. Позаяк лише за український прапор чи українську мову на території Криму можна отримати в кращому випадку тюремний строк, в гіршому - кулю. Натомість до Кримського округу РФ для постійного замешкання завозяться десятки тисяч етнічних росіян (попередньо перевірених ФСБ на лояльність до російської імперії). Навіщо це робиться? Поясню для недосвідчених народнихдепутатів зеленої більшості та їхніх міністрів без вищої освіти. Власне, те, про що напишу нижче, відомо професійному дипломату Яременку, керівнику профільного комітету ВРУ. Чому він мовчить?
Розрахунок Путіна є очевидним для всіх, хто ще не втратив здатність до аналізу та мислення. Захід колись примусить Кремль сісти за стіл перемовин дотично долі Криму. Дехто із зовні адекватних політологів вважає, що досить президенту США, генсеку ООН та очільнику НАТО продекламувати «Крим – це Україна», і Кримська автономія повернеться до складу України. Навіть, можливо, у формі кримськотатарської національної автономії, як обіцяв Порошенко.
Але Путін, Лавров, Сурков та військова кремлівська «еліта» нагадають про міжнародне право, його прецедентну основу, рівність усіх націй тощо. Офіційна Москва запропонує скористатись оонівськими стандартами, які ніколи не оскаржували ані США, ані учасники «норманських» чи «будапештських» форматів.
Російські військові тимчасово виходять з Криму (або, як скаже Лавров– закриваються у військових частинах). Окрім тих, котрі зареєстровані/приписані на території Кримського округу РФ. Після цього біля кримських виборчих дільниць з’являються оонівські миротворці. І вже під контролем ООН в Криму відбувається референдум, результати котрого світ не зможе не визнати. Кримчанам (а до того часу серед них мешкатиме 80 % етнічних росіян) запропонують вибрати: ви за Крим у складі України, незалежну державу кримських татарів чи Крим в складі РФ? Більшість російського кримського електорату – іншого там на той момент практично не залишиться – вибере Крим у складі Росії. Таким буде фінал імітації української боротьби за Крим. Імітації, що триває ось вже 28-й рік.
Чи можна повернути Кримську область до складу України? Можна. Але виключно за наступним алгоритмом і не з теперішнім керівництвом нашої держави.
1. Звільнення від РФ окупованої частини Донбасу за рахунок дипломатичних, гуманітарних та ВІЙСЬКОВИХ дій. Відновлення українського контролю над російсько-українським кордоном на сході України.
2. Вступ України до НАТО. Формування військово-морської бази НАТО в Очакові та авіабази НАТО в Миколаєві/Херсоні. Передача нафтогазового морського шельфу, розташованого в Миколаївській, Херсонській, Кримській областях (30-кілометрова морська економічна зона України) в довгострокову оренду американським кампаніям.
3. Ультиматум НАТО на адресу РФ: або повертаєте Крим Україні, або НАТО розпочне військову операцію із знищення військових об’єктів РФ в Криму. Згадайте прецедент натівських бомбардувань Сербії, або знищення американцями й ізраїльтянами російських військових з технікою, озброєннями на території Сирії або хоча б поцікавитися «Доктриною Картера».
