Не існує на світі людини, яка б не знала, що столиця Королівства Іспанія — тримільйонний Мадрид, місто, надзвичайно цікаве з архітектурної та історичної точок зору. Проте, мало хто знає, що першою столицею іспанських королів було місто Толедо. Головним воно й залишалось аж до 1561 року. Допоки король Пилип II не вирішив, що столиця має бути географічним центром держави, тобто знаходитись у центрі Піренейського півострова. Такою місциною виявився Мадрид. Урешті-решт, світська столиця країни переїхала з Толедо до Мадриду, але Толедо зберіг за собою статус релігійної столиці Іспанії.
Тому для всіх, хто цікавиться іберійською культурою та історією, вважаю за краще спочатку відвідати Толедо, а вже потім помандрувати Мадридом. Тим паче, якщо ви вже в Іспанії, потрапити до Толедо надзвичайно просто — електричкою, яка досить швидко та комфортно довезе вас до вічної європейської старовини.
Вийшовши з потягу, вирушаю пішки до старої частини міста Толедо. Рухаючись зі мною, практично за п’ять хвилин ви побачите величну панораму замкових споруд, палаців та храмів. Одначе найцікавіше причаїлося всередині давнього поселення. Толедо зберіг власні аутентичні лабіринти вуличок, замкові стіни. Кожен камінчик тут зберігає в собі неймовірну історію. Людей релігійних, зазвичай, приваблює кафедральний собор Святої Марії та монастир Святої Урсули, споруджені в стилі мудахер, а також найстаріша в Європі синагога Санта Марія Ла Бланка. Для поціновувачів живопису існує музей Ель Греко. Але більш за все місто вражає своїми укріпленнями, фантастичними кам’яними брамами з не менш чарівними назвами.
Толедо дуже полюбляють відвідувати чоловіки, зацікавлені непересічним музеєм армії в толедському Алькасарі. Музей є грандіозною пам’яткою, що розповідає про кривавічаси диктаторства Франко та громадянську війну. Музейна споруда залишається також символом мужності й стійкості, себто того, що в народі прозвали «Алькасар не здається!» Взагалі, Толедо вражає поєднанням військової міцності та тендітності релігії, людської сили та водночас легкості поезії й живопису. Все це сховано на вуличках, сходах із зображенням Дон Кіхота та квітах, що виростають з каміння. «Випивши» цю історію, велич та стриманість, можна сміливо вирушати назад до Мадриду.
Яскраві площі Сібеліс та Пуерто дель Соль, королівський Палац покажуть інший бік іспанського життя. Вас злякає неймовірна черга бажаючих до галереї живопису «Прада». Зламаю стереотипи, порадивши не витрачати ваш час на черги, а побачити менш відомі, але не менш потужні інші галереї. Як, приміром, «Тиссен Бурнаміса» або галерею королеви Софії, які в певні дні є безкоштовними для відвідувань. Від побачених там художніх шедеврів у вас перехопить дух.
Якщо ви втомитесь від архітектури й старовини, дуже рекомендую відвідати парк «Ретіро» в самому серці столиці Іспанії — Мадриді.
Оаза природної краси, фантастичних квітів та живих павичів. Проте в цій розкоші є тендітне місце, про яке мало хто знає, з сумною назвою «Ліс померлих». Це смуга з олив та великих кипарисів, вписана в монумент вічної пам’яті про трагедію 11 березня 2004 року, коли від рук терористів-смертників загинули безвинні люди. По-суті, це пам’ятник неоголошеній війні, під час котрої життя мирних людей раптом закінчується через бажання влади та фанатизм опозиції. Для українців, особливо зараз, це дуже зрозуміло.
Узагалі, багато хто може побачити певні схожі історичні моменти в історії Іспанії та України. Нині нам варто повчитись у мешканців Піренеїв, як можна й варто зберегти унікальність власної країни та перетворити її національну велич й, відповідно, повсякчасну туристичну привабливість.
