Насправді, самотньою є та людина, котра не може більше години залишатись наодинці сама з собою В Україні набуває поширення переконання: карантин (в тій чи іншій формі) триватиме ще впродовж двох років. Допоки країна остаточно не подолає коронавірус чи не винайде ефективні ліки.
Нагадаю: лише тритижневий карантин було запроваджено українським урядом Україні чотири місяці тому. ТИМЧАСОВО. До закінчення пандемії. До цього самого кінця в травні було встановлено максимальне обмеження (47 тисяч гривень на місяць) для заробітних плат усіх українських чиновників, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Топ-чиновники витримали тільки 2 місяці, навіть не всі, таку наругу над їхнім високим професіоналізмом — щомісячну винагороду в розмірі десяти мінімальних зарплат. Президент запропонував Верховній Раді в якості невідкладної вимогу скасувати обмеження зарплат високопосадовців на час карантину. Тобто, в ОПУ скінчилась не лише війна, а й карантин.
На вище зазначеному тлі ніхто не цікавиться: психічним здоров’ям нації під час піврічного карантину, котрий невідомо чи закінчиться за нашого життя; ніким нерегламентованої самоізоляції: статистикою «безсимптомних» хворих та осіб, що без будь-яких ознак (симптомів) вже одужали. Тому мушу звернутись до понятійного апарату, яким оперує цивілізований світ.
Чим відрізняється праця психолога від роботи психоаналітика (психіатра)? Психолог стикається із звичайними людськими проблемами, а психіатр має справу з патологіями. Тривалий карантин без допомоги психологів спричинить значне навантаження на психіатрів.
В Україні продовжують некоректно трактувати поняття самотності. Самотньою є не та людина, що тривалий час мешкає самостійно. Цій самодостатній особі може бути зовсім не сумно без людського товариства. Жінка або чоловік працює над чимось, читає книжки, креативить, відвідує онлайнові навчальні курси, заопікується розвитком особистості в різних формах.
Насправді, самотньою є та людина, котра не може більше години залишатись наодинці сама з собою. Їй потрібне постійне спілкування в мережах, по телефону, численні зустрічі з розмовами про все і ні про що, селфі, лайки, статуси… Це є ознаки справжньої самотності, критично замаскованого депресивного стану, незформованості людської особистості. Така особа дуже залежить від думки інших, не прагне самореалізації, перебуває в соціумі віртуальних друзів та ексгібіціонізму, виставляючи на загальний огляд пересічні побутові подробиці власного «невидатного» життя без жодних досягнень в царині суспільної користі. Наукові дослідження вивили, що в мізках сучасної молоді зменшені області Брока та лобні долі. Ці люди не здатні нормально спілкуватись, ясно викладати власні думки мати пристойну пам'ять та глибокі знання.
Загрозливо насувається примітивне суспільство користувачів гаджетів та соціальних мереж, які в реалі не мають жодних знань й, відповідно, досягнень. Зазначене стадо стає доступним для політичних маніпуляцій, маркетингових комбінацій тощо.
Щоб зовні привернути до себе увагу, це молоде покоління експериментує із зачіскою, одягом і вдається до татуювань. Мода на тату не є такою безпечною, як переконують власники відповідних салонів та майстри. Про суто фізично-медичний аспект говорити не буду через брак фахових знань. Як психолог, скажу лише про психічні відхилення, котрі старанно приховують усі демонстранти тату. Велика кількість молодих осіб, що виставляють на загальний огляд татуйовані частини власних тіл, є тривожним сигналом.
Історія татуювань свідчить про таврування рабів, злочинців (грабіжників, вбивць, злодіїв, проституток). Тату на людині, як тавро власника на худобі, може також свідчити про приналежність до певно групи: банди злочинців, касти чи певної злочинної спеціалізації, спільноти спортсменів чи професійного кола. Тобто, тату свідчить, що душа такої людини не є вільною, самодостатньою. Вона вже комусь або чомусь належить, як внутрішній світ невільника.
Науковці встановили, що поява тату на тілі змінює внутрішній світ людини. І не в кращий бік. Навіть, якщо особисто власник татуювання ще цього не помічає. Коли дитина бажає зробити тату, що бути «як всі» знайомі однолітки, це означає відсутність лідерських якостей, забитих страхом. Молоду людину не чують, вона хоче з допомогою тату привернути увагу, проте боїться бути індивідуальністю з вільною душею.
Озирніться навколо і спробуйте почути… власних дітей, чоловіків, жінок, батьків, друзів. Можете для цього скористатись карантином. Пандемія не скасовує людські почуття. Принаймні, не дамо їй це зробити.
