Міркуючи, з чого розпочати розмову про це місто, все ж таки вирішила, що з центральної площі. Тим більше, що площа має назву не на честь короля чи президента, а на честь Маркіза. Себастіан Жозе де Помбал, перший міністр короля Жозе І, здобув свою популярність й повагу, тим, що практично очолив державу після руйнівного та страшного Лісабонського землетрусу!
Йому належить відомій вислів, якій згодом стали використовувати політичні діячі: «Треба поховати померлих та потурбуватися про живих!» Крім того, що Маркіз реально відбудував Португалію, він ще й став першою в історію людиною, яка зайнялася демаркацію винних регіонів. Завдяки ньому з’явилися «Портвейн» та «Мадейра». В сучасні дні на цій площі відзначають свої перемоги Португальські футбольні клуби та інші звитяги країни.
Одразу за площею Маркіза де Помбала, знаходиться розкішний парк короля Едуарда 7.
Парк вражає своєю площею, це 25 га в самому центрі міста, а також чистотою, зеленню та спокоєм.
Відпочивши у парку, можна знову вирушати вивчати Лісабонські цікавинки!
Для цього достатньо вийти на головний проспект Незалежності та піти по ньому у такзваний «даун таун». Сам проспект — надзвичайний. Уся пішохідна частина викладена мозаїкою, він тоне у пальмах, монументах, шедеврах архітектурного мистецтва!
Проспект Незалежності закінчується надзвичайно естетичною площею, яка має назву Реставраторів. На ній знаходиться монумент, присвячений звільненню Португалії від влади Іспанії у 1640 році. Цей обеліск був встановлений о 1886 році, а прикрашають його символічні Алегорії Свободи та Перемоги! Практично на площі знаходиться й палац Фош, архітектурна перлина ФранческоСаваріоФабрі, збудована у 1755-1777 роках.
Кожному в Лісабоні знайдеться щось до душі, якісь улюблені місця. Щодо мене, я була вражена Площею Комерції. Саме по ній хотілося гуляти, дивитись на неймовірну річку Тежу, до речі найбільшу на Піренейському півострові.
Площа Комерції мала велике історичне значення! Окрім того, що це був центр торгівлі, як певно зрозуміло з назви, це й ще свідок кардинальних політичних змін. 1 лютого 1908 року на цьому майдані сталося вбивство короля Карлуша I. Шлях короля з Віла-Висоза до королівського палацу проходив якраз крізь площу Комерції. Аж раптом, в момент коли екіпаж королівської родини виїхав на площу, з натовпу почалися постріли. Король загинув миттєво, принц-спадкоємець трону ЛуішФилипе був смертельно поранений, а принц Мануел, який у підсумку подій став королем Мануелом II, був поранений у руку.
Проте, не зважаючи на цю криваву історію, Площа прекрасна й монументом Королю Жозе 1, й берегами Тежі.
З цього боку Старого міста відкривається зору Статуя Христа ( аналог Бразильської) та міст «25 квітня», який входить до списку найдовших «висячих» мостів Світу. Цей Міст вказує на місце перетину річки Тежу та Атлантичного Океану. Саме там й починається чудовий район Лісабону — Белен.
Насправді, у Лісабоні кожен район є привабливим та своєрідним, але мені сподобався Белен.
Перш за все, це романтичний парк з Вежею Белен, Справжнім Першим Португальським Літачком :)
Надзвичайний архітектурний ансамбль, присвячений Першовідкривачам й Мореплавцям, що має цікавий монумент й переходить в Морську церкву, теж залишає певне враження!
Здається, на кожному куті Лісабону знаходиться якась пам’ятка, а для того, щоб осягнути й побачити хоча б частину Лісабону, варто піднятися до верхньої точки Замку Святого Жоржиу.
Сам замок був просто фортецею, яка охороняла місце від загарбників.
Але краєвиди, які відкриваються по дорозі до Замку, варти того, щоб піднятися!
Якщо, хтось з Гостей Лісабону любить більш сучасні форми мистецтва, то повірте, знайдеться тут й таке. Велика кількість сучасних моллів та бізнес-центрів, виставкові зали, океанаріуми та й головний Вокзал Вашкуди Гамма сучасний приклад «скла та металу».
Дуже тендітно виглядають у всьому цьому різноманітні класичні старенькі трамвайчики, улюблений транспорт місцевих, які вписуються як і в «старий»,так і в «новий» Лісабон.
Про Лісабон можна говорити безкінечно, бо, як, я вже казала, кожному в ньому сподобається, щось своє. Хтось буде годинами сидіти на Площі Рата, хтось гуляти по Національній Галереї, хтось відвідувати старовинні храми. І все це під музику Фаду, без якої не має Португалії…
Я написала про те, що сподобалося мені й чомусь воно не часто потрапляє до об’єктиву туристів.
Сподіваюсь, наступним разом розповісти про ще дві перлини регіону Лісабон – Сінтру й Кашкайш.
