Кажуть, що бодай раз у житті треба відвідати Париж! Так, це без сумніву, відвідала й зрозуміла! Але аналогічної уваги потребує й Істанбул! Два протилежні міста, за своєю історією та релігійною насиченістю, але обоє — надзвичайні.
Істанбул є більш близьким до українців, попри певні світоглядні відмінності. Не буду занурюватися в дуже глибокі часи, почну відлік від Сулеймана Великого… Не тому, що дружиною його була українка Гюрем Султан (Настя Лісовська — Роксолана з Рогатина). А тому, що документи тих часів свідчать про те, що жоден з султанів не був стовідсотковим етнічним турком! Серед султанів були українці, італійці, греки, й аж ніяк не турки… Це дивно, але важливо в країні, яка зараз проводить тотальну ісламізацію, згадати, що всі вони прийшли в цей світ від християнських жінок!
Тому, перш за все, у своїй подорожі до Істанбулу хочу згадати про купальні Гюрем Султан!
Надзвичайно тендітне місце, безпосередньо біля Айя-Софії, досі працює й надає можливості відпочити, зануритися в атмосферу середньовіччя…
Взагалі, все, що стоїть на площі Султанхамет, вражає! Щось — монументальністю, щось — приголомшливою вірою, щось — тихою красою, яка існує попри віки… зміну правителів… концепцій…
Напевно, Істанбул є найчарівнішим у вечірній порі, коли вмикається ілюмінація, зменшується кількість туристів. На вулицях залишаються тільки ті, хто справді бажає відчути це місто!
Природно, кількість мечетей вражає, їх важко перелічити, кожна гарна своєю особливою красою. Але не тільки цим манить Вічне Місто Зустрічі Заходу та Сходу.
По-перше, це величезні парки й сквери, вздовж моря, та й безпосередньо всередині кварталів…
Фантастично масштабний парк Гюльхен біля палацу Топкапи щодня збирає тисячі відвідувачів, але блищить чистотою та упорядкованістю!
Перфектна панорама Босфору теж змушує лишатися тут якомога довше…
Якщо хочеться відчути саме місцевого колориту, доторкнутися до побуту мешканців цього регіону, варто пройтись трохи далі від центру вздовж набережної. Перекусити місцевим бутербродом з салатом й смаженою рибою, послухати музику, говірку середньовічного Царгороду.
Звичайно, Істанбул дуже різнобарвний. Окрім мечетей й сучасних Майданів, таких, як Таксим, та дуже богемної вулиці Істікляр, є і Старовинні Вежі, і досить Сучасні Палаци останніх Султанів.
Дуже гарним є Палац Долмабахче — місце останнього подиху Ататюрка та офіційна резиденція останнього Султана Абдул Меджида.
Від нього варто пройтися й до Галатської Вежі — символу Істанбулу, а там вже й побачити Істікляр, з магазинчиками, місцевою кавою й неймовірним рухом життя.
Зупинитися та розповісти про все побачене неможливо. Треба видавати книгу Бо й знання, й емоції переповнюють!
Місто, де Азія зустрічається з Європою, старовина з сучасністю.
Враховуючи останні турецькі події, хочеться сподіватися, що все це лишиться, як є. І ніщо та ніхто не змусить Істанбул втратити саме власну неповторність!
