Мої відвини Баварії мали на меті особисте знайомство зі всесвітньо відомими Замками Короля Людвига.
Й випадково я опинилася в місті, яке було просто зручним для прильоту та ночівлі. Місто, що абсолютно не популярне і невідоме туристам. Хоча поряд знаходиться аеропорт з однойменною назвою.
Але воно вражає власним спокоєм, красою й старожитністю! Містечко повністю збереглося від давніх часів й до сьогодення.
Всі Вхідні Брами до Меммінгену, Храми та Парки мають свій аутентичний вигляд.
Особливо цікаво бачити збережені розписи на фасадах будинків на вулицях, що рясніють різнобарв’ям.
Система будинків та каналів, містків, чимось нагадує Голландію, але має зовсім інший, більш затишний присмак.
Багато в Меммінгені й архітектурних пам’яток.
Надзвичайно гарною є Церква «Нашої Леді», ймовірно? найстаріший храм у місті.
Недалеко від неї розташований неофіційний символ Меммінгену — Казковий Одноріг.
Взагалі, все в цьому містечку нагадує казку, баварські будиночки на воді — також.
Дивнуватий Даховий Будинок, місцева принада й гордість.
А це — феєрична площа Маркплатц. З Ратушою , фонтанами, вуличками, як ілюстраціями до казок братів Гріммів.
Як я вже казала, всі підходи, ворота до старого міста збережені. Вони надають цілому місту атмосферу Замку.
В Меммінгені хочеться “шпацерувати” вуличками з Медяниковими будиночками.
Сидіти в старовинних кав’ярнях й дивитися на розмірене життя баварців.
До речі, не варто вважати, що тут не має місця сучасній архітектурі. Вона є! І дуже спритно й цікаво квітне поміж старожитностей.
Мене здивував в цьому сенсі так званий будинок Максиміліана Кольбе. Йдеться про польского католицького священника-францисканця, котрий в Освенцимі, добровільно йдучи на смерть заради незнайомого йому чоловіка.
Або замислитись й прислухатися до церковних дзвонів усіх християнських течій, які мирно співіснують у цьому прекрасному місті.
