ВІКНА 22 роки поруч!
Богдан Скаврон

Публікацій: 3

Обряд підкорення Говерли

Потім була автограф-сесія в тисняві і спроба вручити Ющенкові шикарного білого гриба, знайденого одним із учасників сходження біля підніжжя Говерли...

23 лютого — день народження у людини, яка перетворила сходження на найвищу гору України на політичний ритуал. Зрозуміло, що в у збірці нарисів та репортажів “Гори і люди” буде розповідь і про нього, і не одна.


На фото — одна з рук, які нічого не крали.



ОБРЯД ПІДКОРЕННЯ ГОВЕРЛИ


Завжди цікаво відстежувати, як народжуються традиції. В їхньому зародку можна чітко розгледіти справжній, внутрішній зміст малозрозумілого ритуалу, який з часом зводиться до банальної звички чи звичаю предків. Сьогодні ми маємо рідкісну нагоду на власні очі спостерігати, як на рівні загальнонаціональної (чи, радше, загальнодержавної в межах президентської владної вертикалі та його політичної сили) колективної свідомості формується новітній український обряд сходження на Говерлу.


З початку третього тисячоліття підкорення цієї карпатської вершини (2061 м.н.р.м.) все менше цікавить альпіністів. Говерла поволі перетворюється на священну гору українських патріотів, стає таким собі аналогом японської Фудзіями чи грецького Афону. Але на відміну від паломництва до давніших «місць сили», якими найвищі вершини гірських масивів споконвіку вважали люди в різних місцевостях, сходження на Говерлу позбавлене виразного сакрального чи містичного змісту. Заполітизоване українське суспільство творить новітній міф на відповідному до свого часу політичному грунті, в якому тільки ледь проглядається наліт забобону.


Беззаперечним натхненником перетворення Говерли на національний символ, який мав би, мабуть, означати загальнодержавні здобутки, досягнення та перемоги, і водночас головним жерцем новітнього ритуалу став нинішній глава держави Віктор Ющенко. Сходження на найвищу українську гору було його персональною ідеєю, яку радникам згодом довелося вписувати в канву виборчої кампанії до парламенту 2002 року. Потім була ще одна акція на Говерлі, проведена політичними силами, які підтримували Ющенка, напередодні президентських виборів 2004 року. Обидва рази сходження на Говерлу були фартовими для нинішнього Президента. Так зародилась традиція, якій тепер приписують правічне українське коріння.


18 липня 2009 року Президент Ющенко знову пішов на Говерлу. На мітингу біля туристичної бази «Заросляк», на який спеціально з’їхалися представники усіх обласних організацій «Нашої України», він оголосив, що буде балотуватися на другий президентський строк. «Наша гора перед нами», – сказав Ющенко перед початком сходження із натяком на майбутні вибори. Але перед тим, як закликати «козаків і козачок» вирушити разом з ним на підкорення Говерли, Президент більше двадцяти хвилин розповідав про історію здобуття Україною незалежності і перераховував здобутки, досягнуті за часів його президентства.


Ми йдемо на гору не з порожніми руками», – сказав він, завершивши перелік своїх досягнень на посту глави держави, надаючи промові змісту царського жертвоприношення.


На довершення цього сакрального дійства, уже під завісу мітингу стався глибоко символічний акт відновлення давніх знаків, який, певно, мав би змусити повірити у повернення забутих старих добрих часів. Віктор Ющенко взяв кісточку і фарби та власноруч намалював на задній помаранчевій стінці сцени нову партійну емблему – жовте сонце, що сходить над національним синьо-жовтим прапором.


«Цей ескіз я вперше намалював на листку ватмана у 2002 році перед виборами до парламенту, коли утворилася «Наша Україна», – нагадав присутнім глава держави і проголосив твердження, що прозвучало, як заклинання: «Ця емблема вас не зрадила. Цей символ вас не зрадить».


Попри те, що цьогорічне сходження на Говерлу було традиційно приурочене до річниці проголошення декларації про суверенітет України і мало би стати символом об’єднання усіх українців, не було відчуття, що дві з половиною тисячі учасників сходження (переважно членів та прихильників «Нашої України») охоплені спільною метою. Частина свідомо йшла на гору, щоб виявити свою підтримку чинного Президента. Хтось вкотре випробовував свою витривалість та прагнув оздоровитись. Комусь хотілося побути в компанії, пофотографуватись, повеселитись і просто провести вихідний день в горах.


Строкатий натовп, в якому переважали помаранчеві партійні кольори «Нашої України», галасливо переповнював вершину Говерли. Мурашиними вервечками з двох боків на гору піднімалися все нові й нові люди, розбиваючи останні крихти одвічної тиші високогір’я, яка й створює сакральну атмосферу кожної священної гори. Тільки тривожний гуркіт із неба, що зненацька захмарилося, змусив усіх на трохи принишкнути і вимкнути мобільні телефони. Ющенко піднімався на Говерлу під гучні перекати грому. Поряд почулося: «Це Юлія Володимирівна (Тимошенко) на вогняній колісниці їде». Здалося, що саме в цей момент все нинішнє дійство досягло свого апогею. Чи впаде небо дощем наші голови? Нарешті стало чути, як віє вітер.


Бог милував і гроза пройшла стороною. Пластуни вправно підняли над Говерлою державний прапор під на живо проспіваний гімн. Серед загального гамору пролунала п’ятихвилинна подяка Президента. Потім була автограф-сесія в тисняві і спроба вручити Ющенкові шикарного білого гриба, знайденого одним із учасників сходження біля підніжжя Говерли. Непоміченим залишилося, чи прийняв Президент нечувано щедрий дар від гори, яка терпляче зносить багатотисячні масові сходження, жертвуючи собою заради новітньої традиції.


липень 2009


Від “Вікон”. Письменник і журналіст Богдан Скаврон оголоcив збір коштів на збірку нарисів та репортажів з Карпат та Прикарпаття, які були написані за два десятки останніх років, під назвою «Гори і люди».

— Отож, кожен, хто підтримає видання сумою від 50 грн (орієнтовна собівартість) гарантовано отримає книжку. Пожертва від 100 грн заслуговує на подячний рядок у передмові до книжки. А жертводавці, які зроблять внесок понад 500 грн, можуть бути записані у співавтори :) — написав автор у соцмережі.

Картка державного Приватбанку 5168 7572 2304 5123.

Прочитати інші тексти з майбутньої збірки Богдана Скаврона “Гори і люди” можна за посиланням.