А ви помітили, що ми, українці переломили в собі совка? Ми вже не шукаємо очима “лідера”, який нас за собою поведе. Ми вже не вимагаємо від політиків, від опозиції, від когось іще, щоб дав нам “план дій”, чи сказав нам, що робити.
Ми подорослішали, і усвідомили, що насправді нам не треба поводиря, бо ми не стадо, ми українці. У нас є лише душпастирі, і над нами лише Господь Бог.
Ми вже не пишаємося “хатою cкраю”. Думаю, це вже назавжди в нас пройде, як пройдуть розчарування, зневіри. Бо одного разу зрозумівши, що ми можемо все, що захочемо, ми вже ніколи не повіримо в міф про українську байдужість.
З часом про наш майдан будуть писати і говорити, але... Пройдіться подіями і висловлюваннями останніх тижнів. Це не еволюція — це революція свідомості.
Я не вірю, що такий народ не зможе піднятися.
Я не вірю, що наші молоді люди після такого успішного позитивного досвіду не зможуть стати успішними людьми.
Ці люди і ця країна просто приречені на успіх.
Ми не виборюємо якісь нові людські свободи — це ми їх винайшли, коли козаки на Січі обирали собі отамана і суддю, коли українець Пилип Орлик дав світові Конституцію.
Це українці придумали “Воля, або смерть”.
Це Україна вистояла проти двох тоталітарних систем, це українці піднімали повстання в сталінських таборах...
Я не знаю, чого чекає Янукович, але його влада вже впала. Йому залишилося тільки формалізувати цей факт. Президентом України йому вже не бути. Мені здається навіть у числі почесних “екс”... Це непорозуміння ми так і назвемо — “тимчасове непорозуміння”...
