Пропоную коротенький аналіз тієї порції обіцяних реформ, що стосуються малого підприємництва. Думаю, це має бути цікаво, оскільки дрібний бізнес у нашому краї годує великий відсоток сімей. Це сім»ї не тільки самих підприємців, але і людей, які в них працюють. І малий бізнес – це дуже чутливий організм. Він реагує миттєво на зміни в середовищі.
Як відомо, підприємці – це категорія людей, які колись вирішили, що вони самі хочуть бути господарями своєї долі. Вони подумали, що вони хочуть і можуть заробити більше ніж стандартна зарплатня, а деякі навіть вирішили, що можуть дати роботу і заробіток ще й іншим людям. У нас поширена думка, що економіка держави тримається на великій промисловості. Але це — не так. Ось деякі цифри, які вказують на зовсім інше
Розподіл ВВП між різними галузями в деяких країнах Європи
Промисловість / Сільське господарство / Сфера послуг
Німеччина 38% 2% 60%
Польща 31% 5% 64%
Франція 20% 2% 77%
Внесок МСБ (малого і середнього бізнесу) в структурі ВВП
Україна — 11-16%
Німеччина — 57%
Польща — 50%
Франція — 40%
Зверніть увагу — не Mercedes, BMW, Siemens, а МСБ формують левову частку робочих місць і ВВП Німеччини.
Отже, виглядає так, що в інтересах будь-якої держави є дати можливість цим людям працювати і заробляти. Вони не йдуть за допомогою, соціальними стандартами та іншим, а навпаки — формують бюджет країни. Та в наших реаліях маємо навпаки. Мало того, що в нас досі в суспільстві ще побутує думка, що підприємці — це якісь «шкуродери» (на генетичній пам’яті — це куркулі). Ми маємо і з боку держави ставлення до себе як до корівки, яку треба постійно доїти і доїти.
Це дивно, бо підприємці — завжди попереду, завжди вони рухаються самі і рухають вперед все, до чого мають стосунок, і, як бачимо з наведеної таблиці, — державу. Більшість українських підприємців були в передових лавах Революції Гідності. Бо вони, як ніхто, чекали євроінтеграції в надії не зміну ставлення держави до них і можливість працювати в прозорих і чесних умовах. Рівних для всіх, без «відкатів», хабарів, поділу на «своїх і чужих»… Потім ці підприємці стали найбільшими спонсорами волонтерського руху на допомогу армії, вимушеним переселенцям. Бо Революцію Гідності треба захищати.
А тепер про те, що ми отримали на наші очікування сьогодні. Сподівалися на зменшення податкового тягаря, який дозволив би в часи кризи і сильного падіння купівельної спроможності протриматися, не закритися, не звільняти працівників. Отримали — «скорочення кількості податків з 22 до 9», яке на ділі є просто об’єднанням кількох податків в один, та скасуванням дуже дрібних податків, які і так сплачувала лише невелика категорія платників.
Дуже очікували обіцяного зменшення ставки ЄСВ, що дозволило б збільшити зарплатню, а декому — вивести зарплатню з «тіні», бо ніде правди діти, — багато з підприємців просто не мають змоги платити зарплатню і всі відрахування повністю. Криза не дає нам цього зробити і просто викидає нас з ринку. Отримали — міфічне «зменшення ставки нарахування ЄСВ», але за дотримання одразу чотирьох умов одночасно. Зайве переказувати зараз яких, бо на ділі ми розуміємо що виконати ці всі умови зможуть навіть не десятки, а одиниці підприємств. І — тільки великі. Представники МСБ і тут «пролітають».
Більше того — дрібні підприємці, які були платниками податків на загальній системі оподаткування, раніше могли зробити перерву в своїй діяльності , якщо, наприклад, розмір їхнього доходу залежав від сезону, і в час, коли сезон був несприятливий, вони могли призупинити діяльність, і, натомість, наприклад, влаштуватися на якусь роботу. В період, коли вони не отримували дохід від підприємницької діяльності, — вони не сплачували ЄСВ. Зараз маємо «подарунок»: в 2015 році такі підприємці сплачують ЄСВ в розмірі мінімального страхового внеску (тобто, наче вони отримують мінімальну зарплату) не залежно від того, чи отримували вони дохід в цьому місяці чи ні. Тобто, якщо у вас з якоїсь причини не найкращі часи в бізнесі, чи ви захворіли, чи вам потрібно на якийсь період відлучитися — ви повинні іти грабувати банк, інакше як ви сплатите щомісяця більше 400 гривень? Інший вихід – як тільки припинили отримувати дохід — одразу закривати бізнес, Але ж людина завжди сподівається на краще! Та й закрити бізнес не можна за один день і безкоштовно!
Зросли вдвічі також штрафи за несвоєчасну або подачу з помилками звітності, а також на невчасну сплату ЄСВ.
Ще одне «полегшення» податкового тягаря — це так звані спецрахунки по ПДВ. Грубо кажучи, якщо раніше підприємство-платник ПДВ працювало місяць і наприкінці сплачувало ПДВ з фактично отриманого в цьому періоді прибутку, то тепер на спецрахунок потрібно перераховувати гроші в розмірі ПДВ в момент, коли підприємство здійснює продаж. На підприємстві момент продажу (відвантаження товару) не завжди співпадає з моментом отримання грошей. Тому підприємець в момент продажу муситиме перерахувати суму ПДВ наперед Якщо коротко — то це нововведення цілковито спрямоване проти маленьких підприємств. Великим підприємствам, де рух податкових накладних великий, це не буде так помітно, а от дрібне підприємство, яке до того ж використовує кредити для поповнення своїх обігових коштів, просто не витримає. Відсотки за кредитами та вимивання обігових коштів просто з’їдять увесь прибуток.
Залишається тільки загадати про такі «дрібниці», як запровадження нового податку на нерухомість, транспортного податку, повсюдного збільшення ставок єдиного податку, акцизних зборів… і — матимемо покращення рейтингу України в світовому рейтингу «Doing business», бізнес-клімат і все таке… Одне слово — «стратегія 2020». Залишається тільки знову — сподіватися, що наш маленький бізнес виживе, щоб побачити оті всі «зменшення, полегшення і покращення рейтингів» в майбутньому. Отож, тримаймось, колеги! Нам ще армію треба утримувати!