Уже досить довго підприємницьке середовище лихоманить від передчуття небажаних змін. Якщо бути прискіпливо точним, то передчуття це можна описати не зовсім цензурним словом і на яке, кажуть, в українській мові є безліч синонімів. Напівмедичний термін цього слова – сідниці. Люди настільки люблять цей термін, що вживають його в переносному значенні для позначення особливо затишного місця, в яке нас увесь час намагаються запхнути наші владоможці. При чому оце їхнє бажання не слабне і не змінюється впродовж всіх різних «влад». Змінюється тільки риторика. Нас посилають або напряму, або з натяками. Але напрямок завжди один.
Наближається Новий рік і наш уряд має (за Конституцією мав би вже давно) внести на розгляд Парламенту проект Бюджету на наступний рік. Але супер-реформаторський і супер-професійний Уряд цього не зробив ще, бо не може ніяк визначитись з термінами якими завуалювати нам всім уже звичний напрямок. Підібрати терміни цього разу надважливо, бо ми вже майже там, де нас посилають, але демонструємо нестримне бажання звідти вибратися. А Уряд не хоче. Бо виявилося, що ні реформи, ні люстрація, ні розвиток країни не входить у список його завдань. Люди, які два роки тому отримали безпрецедентний кредит довіри народу, що платив власною кров’ю за цей шанс на зміни і краще життя прийшли в уряд зовсім не рятувати країну, а зберегти все як було. Лише так можна пояснити таку бурхливу реакцію на проект зміни Податкового Кодексу, який розроблений за участі широкого кола експертів, підприємців, активістів, науковців, зареєстрований в ВР під номером 3357 (в народі названий проект Южаніної). Бо цей проект передбачає революційні зміни податкової політики держави, спрямовані, перш за все, на знищення «схем» за якими великий олігархічний бізнес платив менше за підприємців, що торгують на ринку.
Натомість, Уряд пропонує свій варіант змін, які він гучно назвав «компромісом» (мабуть, з самим собою) законопроект 3630. За цим проектом запропоновано збільшити існуючі штрафи за «порушення» податкового законодавства в 10 разів але ще додатково ввести нові підстави для штрафів. Планується також в рази збільшити всілякі акцизи та інші збори, що неминуче відіб’ється на цінах. Ніяк не зачіпається і консервується існуюча каральна податкова система, але головним ворогом держави оголошуються дрібні підприємці, яких потрібно раз і назавжди знищити. З екранів зазвучала риторика, знайома нам ще з часів Азарова, яку можна в кількох словах передати наступним: «Підприємці – це «обнал», (при тому, що 90% з них в обороті не перевищують 1 млн грн на рік. А що таке 1 млн грн для тих, хто виводить в офшори мільярди доларів?) Підприємці-спрощенці не хочуть платити податків і через це уряд не може підняти пенсії і соціальні виплати».Тобто, за те, що Уряд довів країну до чорної боргової ями, призначаємо відповідальними підприємців, які з перших днів війни фактично фінансують армію, і не дають вмерти з голоду простим українцям.
Не буду тут розписувати, які саме зміни до ССО (спрощеної системи оподаткування) пропонує законопроект 3630, який мають розглядати вже в четвер і на його основі приймати бюджет. В інтернеті є вже все гарно з візуалізацією описано. Головний висновок тих всіх таблиць і розрахунків – половина дрібних підприємців з 1 січня просто припинить діяльність через збільшене податкове навантаження в момент практично повної відсутності купівельної спроможності населення, та збільшені штрафи. (наприклад за відсутність правильного обліку та первинних документів перший раз штраф 5100 грн, наступний раз протягом того ж року вже 10200 грн, тобто тепер ще й бухгалтера треба найняти).
Детальний аналіз, скільки і які підприємства, імовірно, закриються також є в інтернеті, кому буде цікаво. Половина з тієї половини, що залишилася перейдуть у тінь і взагалі нічого не будуть платити (нагадаю – їхні податки ідуть у місцеві бюджети, на які з децентралізацією передається багато функцій, які раніше фінансувала держава) Очевидно це буде більшість побутових послуг – перукарські, дрібний ремонт і т.п. Залишаться одиниці, на які значно зросте податкове навантаження, і, які змушені будуть підняти ціни. Процесу підняття цін цього разу не буде заважати нічого, через відсутність конкуренції і вільного ринку. Я це веду не до того, щоб налякати підприємців. Я зараз про те, що те, що планує зробити наш Уряд в четвер 17 грудня повинно схвилювати не тільки підприємців, але всіх громадян України. Ось оцінка впливу МСБ на економіку України:
Більше половини доданої вартості створюється на малих і середніх підприємствах. Великі у нас в основному торгують або сировиною, або тільки тим, що пройшло первинну обробку.
У нас є ще так звані ФОПи. Фізичні особи-підприємці. Але їхня кількість порівняно з 2012 роком скоротилася більше ніж удвічі. І за даними ДСС за 2014 рік звітність подали 1555,4 тис. ФОП, а дохідність мали лише 968,8 тис. Це мікропідприємництво. За даними СІРЕ середня кількість найманих працівників на ФОП — 3,3 особи. Тобто в разі закриття такого мікропідприємства в масштабах країни роботу і засоби до існування втрачає сам підприємець і ще в середньому 3 особи, тобто … більше 3 мільйонів людей…. А в них ще є сім’ї… Звісно, що всі не закриються. ФОПи в основному перейдуть в тінь. Закриватися і звільняти людей будуть малі і середні підприємства. Ті, хто виробляє меблі, шиє одяг і білизну, взуття, робить столярні вироби… Зачиниться маленький магазинчик у вашому дворі, а найближчий супермаркет підніме ціни, бо не буде вже збоку конкурента. А ще супермаркет буде реалізовувати Вам зіпсуту продукцію, знову ж таки, через відсутність у вас вибору. А ще – великі торгові мережі зареєстровані всі в Києві, чи інших великих містах, і тому податки на прибуток вони теж платять в Києві. Хоч заробляють в нас. Багато хто втратить роботу, і знайти іншу буде нереально, а зайнятися власною справою — збитково.
Нас чекає найгірший сценарій з усіх можливих – колапс економіки. Він настане тому, що у нас і зараз на одного працюючого приходиться один пенсіонер, а ще є діти, які теж не працюють. Але коли кількість тих, хто не працює і буде потребувати соціальної допомоги зросте ще на приблизно 20 % щонайменше? Звідки держава братиме гроші на це все? Тільки на субсидії треба мільярди, але ж не буде з кого збирати вже! Великий бізнес не платить, бо декларує збитки вже десятиліттями, а дрібний і середній просто зникне. В наведених вище графіках видно яку частку в доданій вартості має МСБ. Уявіть собі що вона скоротиться хоч на кілька відсотків, не кажучи вже вдвічі. Додана вартість – це власне заробіток, тобто прибуток. Продаючи сировину через великий країна отримує дуже малий прибуток, який до того ж залишається в кишенях представників великого бізнесу, але не йде на зростання зарплат. Економіка – це кров – держави. Саме завдяки їй існує держава. Ні армія, ні силові структури, ні фіскальні служби, ні парламент, ні суд, ні громадяни не можуть бути осторонь від економіки – всі вони живуть лише доки жива економіка.
Саме тому я хочу звернутися до громадян з закликом підтримати підприємців. Бо це не просто професійна проблема вузького кола людей – це питання виживання країни. Згадайте початок 90-х коли раптом все закрилося, а підприємництво ще не народилося? Отаке нас чекає і зараз. Бо кількість великих підприємств з того часу ще скоротилася. Тоді люди виживали за рахунок «човникового бізнесу», який сьогодні вже не можливий, та за рахунок виїзду за кордон. Давайте разом подумаємо, чи багато сьогодні зможе це повторити? І чому ми маємо покидати Батьківщину? Може треба вигнати нарешті з неї злодіїв?
Друзі, підприємці і не підприємці, – якщо разом ми не завадимо прийняттю законопроекту 3630 від Уряду і дозволимо їм убити економіку – ми втратимо країну. І це не гучні слова – це твереза оцінка міжнародних експертів з економіки.
