Сьогодні про красиве та життєве. Про весняне, квітуче, пахуче й піднесене в душі. Про життя на війні. Так-так, воно тут теж має своїх плюсів багато. Сьогодні про те, що ми не опускаємо рук, служимо, працюємо, творимо ! Сьогодні кадри з тієї сторони екрану. І тільки позитивні. Іронія долі – я знову по той бік екрану, щоб не забувала, а занотовувала для пам’яті, для себе, нас і вас.
Ми вміємо жити на війні. Ми вміємо самі собі створювати настрій. Куди б не потрапили, в які умови – завжди спільними зусиллями ми творимо чудеса. І не в кожного господаря на обійсті так красиво , як у нас. Бо ми живемо. Сьогодні і тут. І кожна секунда нам дорога. І ми, як ніхто це усвідомлюємо. Так, ми пам’ятаємо…. Це болить, дуже…. Ви навіть не уявляєте, як... І кожна трагічна звістка ріже серце і шматує душу…. Але нам треба жити далі. Ми повинні, щоб небо над всією Україною було синім-синім, а поля рідної землі – жовтими. Дороги назад нема, а тільки вперед !!!!!
Ми любимо кошенят й цуценят. Ми забираємо їх з собою до рідних домівок. Бо не можемо зрадити. Я впевнена, що мало осель, де б не жив песик чи котик, привезені з війни. Ми вміємо садити квіти, овочі та зелень. І якби ж то знав, скільки часу будемо тут, — садили б і картоплю.
Ми вміємо доглядати за свинками, будувати їм хатки, смачно годувати. Ми вміємо розмальовувати стіни, замість традиційної побілки. Ми вміємо читати книжки. І передаємо їх з рук в руки. І можливо, їх назви вас дивуватимуть, але їх зрозуміти тільки нам.
Ми ще ті спортсмени! І щонеділі намагаємось зібратися колективом, щоб щодуху поганяти футбольного м’яча чи пограти у настільний теніс. Ми займаємось спортом при кожній вільній хвилині.
Ми розуміємо армійський гумор, і вміємо добряче жартувати.
Ми вміємо облаштовувати зони відпочинку. Для нас. І для наступних. Самі, своїми руками. Ми самі купуємо для цього матеріали. Ми будуємо й прикрашаємо їх квітами. Бо ми живемо. Тут, на війні. Бо дома ми не маємо коли жити.
Бо дома все готове, а чого нема — колись ся зробить… може… Правда ж? А тут вміємо. Бо тут НУЛЬ і з НУЛЯ !!!! Тут цінності зовсім інші. І життя набуває іншого змісту. Чи в 40, чи в 50, чи у 18, чи у 25… І піраміди Донбасу нам рідніші, ніж піраміди Єгипту. І поки хтось там насолоджується єгипетськими творіннями, ми тримаємо оборону своїх териконів. Бо ми — єдина , міцна, відчайдушна й незламна сім’я! Сім’я під назвою 109 батальйон !!!!
І символічний крук на шевроні, оберігає й прикриває своїми крилами не лише нас… Бо його свобода вільна, як його небо, бо крила його, міцні й тверді. Як наша віра, наша воля, наша дума, наша слава!
