ЛюбоФФ...

Любов — не зла, вона лікує, надію людству подарує.
Вона навколо в кожнім тілі, серця рятуючи від криги.
Відкрийте серце для кохання, впустіть любові ніжне сяйво
і не жалійте — віддавайте, любіть, даруйте і кохайте!
Усіх і вся навколо себе і всесвіт наш, що з пересердя бува лайливим словом звете.
Той самий всесвіт, що навколо і ми частина, ми в оковах.
В оковах люті, збайдужілі, не в змозі дать живильних крапель
Для сили вирватись з під лапи, які лежать у нас на грудях
і всесвіт стогне від натуги, на вдих йому стає ледь сили,
любові прагне його тіло. Любов, яка пече і гріє і лап важкій тягар замінить,
своїм яскравим ореолом зігріє всіх і подарує прозріння й легкості від чуда,
коли важкі окови злоби разом із лапами на грудях спадуть, відпустять
і ми знову задихаєм на повні груди і вже без хрипу без натуги.
І повні груди того кисню, з любов’ю видихнем і знов
любов і ніжні її струни, те гасло витягнуть із мурів
і скажем впевнено, панове: вона врятує світ з-під гніту.
Гніт цей лежить в глухій коморі й море байдужості навколо.
Не думайте, що без любові життя можливе — це неволя,
неволя внутрішнього світу, без почуттів і «менінгіту».
Але, проблема уявити світ без любові — марно жити.
І без проблем, і без кохання і усвідомлення,
що саме робити людству в час вагання.
Вагання, підступу і зради. Цей світ врятує лиш кохання!!!
Кохання щире і безмежне, без підступу і ледь тверезе.
П’янка любов до всього світу – це шлях до щастя й бажання жити.
Творити, створювати, бути і по дорозі не звернути,
а йти упевнено без болю, смакуючи земну дорогу.
Нехай любов, як дар, як кисень, присутністю своєю втішить,
кожну родину, в кожнім краю. Любові Вам любі краяни
її багато не буває! Любов хвилює і лікує
і всім потрібна по всій кулі!!!